ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа №808/869/18, адміністративне провадження №К/9901/61653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018р. (судді - Шальєва В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправним рішення відповідача №5 від 22.02.2018 про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років;
зобов`язати відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за вислугу років, починаючи з 07.10.2009, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк".
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що проживав в м. Запоріжжі та отримував пенсію за вислугу років, як працівник МВС, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку з чим виплату пенсії припинено. 15.02.2018р. його представник подав до відповідача заяву про перерахунок та поновлення раніше призначеної пенсії. Проте у поновленні виплат йому відмовлено.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2018р. позовну заяву позивача про зобов`язання вчинити певні дії за період з 07.10.2009р. по 11.09.2017р. - залишено без розгляду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2018р. позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №5 від 22.02.2018 про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років позивача.
Зобов`язано відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за вислугу років позивача, починаючи з 12.09.2017, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат передбачених пенсійним законодавством України та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк".
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 визнано не конституційними положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та такими, що втратили чинність з дня прийняття рішення. Таким чином, після ухвалення рішення Конституційним Судом України у нього відновилося право на отримання раніше нарахованої та призначеної пенсії.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що до грудня 1996 року позивач проживав у АДРЕСА_1, отримував пенсію за вислугу років, як колишній працівник МВС, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.
15.02.2018р. позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідача з нотаріально завіреною заявою про призначення/перерахунок пенсії. (а.с.8)
Рішенням №5 від 22.02.2018р. відповідач відмовив позивачу в поновленні виплати пенсії, оскільки пенсійна справа позивача у головному управлінні відсутня та будь-які документи щодо підстав припинення (поновлення) від уповноваженого структурного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України протягом 2007-2018рр. не надходили. Крім того, зазначає, що до заяви про поновлення пенсії не додано документів, які визначають право позивача на пенсію за Законом та визначені п. 7 порядку. (а.с 7)
Не погоджуючись з відмовою відповідача у поновленні виплати пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.
Судом встановлено, що право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Суд дійшов висновку, що оскільки позивач з 1996 року виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль, а йому пенсія була припинена в період проживання за кордоном, то, враховуючи той факт, що на даний час позивач не втратив громадянство України, він має право на поновлення її виплати.
Крім того, суд дійшов висновку, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії є виключно його правом та не створює відповідного обов`язку щодо їх подачі.