ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №826/15873/16
адміністративне провадження №К/9901/30734/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 826/15873/16
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шияна Олександра Вікторовича, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року (головуючий суддя: Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (колегія у складі: головуючого судді Василенка Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шияна Олександра Вікторовича, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила: - визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Шияна Олександра Вікторовича № 31508289 від 22.09.2016 про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 29.07.2015; - зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оформити ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий 13.06.2006 Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві, код платника податків НОМЕР_2 ) свідоцтво про право власності на нерухоме майно за допомогою Державного реєстру прав у зв`язку з втратою свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 29.07.2015.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що нормами чинного законодавства спростовуються доводи Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шияна Олександра Вікторовича щодо відсутності у нього повноважень на видачу дубліката свідоцтва та/або свідоцтва у зв`язку з втратою документа. При цьому, як зазначила позивач, факт втрати оригіналу правовстановлюючого документа підтверджується належними доказами та не спростовується Державним реєстратором прав на нерухоме майно Шияном Олександра Вікторовича .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2017 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Шияна О.В. №31508289 від 22.09.2016 року про відмову в задоволенні заяви. Зобов`язано Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) оформити та видати ОСОБА_1 дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно №41438487 від 29.07.2015 року.
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року залишено без змін.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що втрата чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого відповідний суб`єкт видавав документ, не є підставою для відмови у видачі дубліката документа, оскільки єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб`єктом, який видав такий документ, є ліквідація (припинення діяльності) такого суб`єкта, без встановлення правонаступника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. У грудні 2017 року Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими, оскільки ні Положенням про Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.04.2016 №261, ні Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного рішення) не передбачено повноважень державного реєстратора прав на нерухоме майно видавати свідоцтва про право власності та дублікати свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
9. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2018, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
13. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19.06.2019 №773/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.
14. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 11.06.2020.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. З матеріалів справи вбачається, що 09.06.2011 ОСОБА_1 видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, яким підтверджується, що позивачу належить на праві власності майно, яке складається з квартири під номером АДРЕСА_1, загальною площею 77,10 кв.м. (складається з трьох кімнат житловою площею 53,60 кв.м.).
16. На підставі вказаного свідоцтва державним реєстратором КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за позивачем на зазначений об`єкт нерухомого майна, про що видано витяг з Державного реєстру прав, копія якого наявна в матеріалах справи.
17. Як повідомила позивач, в подальшому нею здійснено реконструкцію квартири АДРЕСА_1, на підтвердження чого до суду надано копію декларації про початок виконання будівельних робіт №КВ082143530207 від 19.12.2014 року.
18. Внаслідок здійсненої реконструкції площа квартири збільшилася з 77,10 кв.м. до 142,20 кв.м. (з яких 68,8 кв.м. житлова площа), що підтверджується копіями декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ142143630589 від 29.12.2014; довідки про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №050/08-4690 від 11.06.2015; технічного паспорту.
19. У зв`язку з реконструкцією, ОСОБА_1 29.07.2015 видано свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 та проведено державну реєстрацію права власності.
20. Позивач стверджує, що 12.02.2016 в АДРЕСА_2 в приміщенні міграційної служби Голосіївського відділу ДМС втрачені оригінал свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витяг про державну реєстрацію прав на дану квартиру, що підтверджується довідкою Голосіївського управління поліції Головного управління НП у м. Києві № 47/ЕО-12996 від 03.03.2016.
21. Крім того, у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа (свідоцтва) та витягу про державну реєстрацію прав, ОСОБА_1 розміщено відповідне оголошення в газеті " Aviso ".
22. 16.09.2016 позивач звернулась до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про видачу дубліката свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 29.07.2015.
23. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення № 31508289 від 22.09.2016 про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 29.07.2015, оскільки встановлено, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом (в частині заявлених прав).
24. Дане рішення мотивоване тим, що чинним законодавством не передбачено видачу дубліката свідоцтва про право власності, яке видано після 01.01.2013 та державна реєстрація права власності на підставі якого проведено після 01.01.2013 відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення (в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), у зв`язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням відповідного свідоцтва, а тому у державного реєстратора відсутні повноваження для видачі дубліката свідоцтва про право власності від 29.07.2015 №41438487.
25. Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням державного реєстратора про відмову у задоволенні заяви, звернулась до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
27. Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
28. За правилами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
29. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у зазначеній редакції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
30. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у зазначеній редакції).
31. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і виникнення якого пов`язане з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
32. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
33. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
34. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).
35. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів
36. Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.