ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/73/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Артек-Союз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (Мишкіна М.А., Богатир К.В., Будішевська Л.О.) та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2019 (Демешин О.А.) у справі № 916/73/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латоріца-Темп" до Приватного підприємства "Артек-Союз" про стягнення 15 455 073,99 грн
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Латоріца-Темп" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Артек-Союз" (далі - Відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 15 455 073,99 грн заборгованості за договорами поставки.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з січня 2016 року по грудень 2018 року Позивачем поставлено за договорами №1 від 01.01.2016 та №1 від 01.01.2018, а Відповідачем прийнято у власність товар на загальну суму 311 594 692,29 грн. Однак, Відповідач оплатив отриманий товар частково на суму 299 186 136,26 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 12 408 556,03 грн, на яку Позивачем додатково нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2019 позов задоволено.
4. Рішення суду мотивовано тим, що на виконання умов договорів Позивачем здійснювалася поставка товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та ТТН, а Відповідачем здійснювалася оплата на розрахунковий рахунок Позивача, однак, Відповідач оплатив отриманий за видатковими накладними товар не в повному розмірі та з порушенням строків оплати, визначених пунктами 4.3, 4.4 договорів поставки, з огляду на що, позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2019 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача
6. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Суд першої інстанції, визнавши заяви Відповідача про відвід судді від розгляду справи та зустрічний позов зловживанням процесуальними правами, порушив статтю 55 Конституції України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відмовив Відповідачу у доступі до правосуддя.
8. Судами не враховано, що Позивач, подаючи копії документів, не зазначив про наявність у нього або в іншої особи оригіналу письмового доказу, що призвело до порушення процесуальних норм, зловживання процесуальними правами з боку Позивача та ухилення від відповідальності за подання підроблених документів, оскільки подані у якості доказів правомірності стягнення документи не засвідчені належним чином згідно вимог законодавства.
9. Подані Відповідачем клопотання про витребування доказів та призначення почеркознавчої і технічної експертизи документів необґрунтовано не були розглянуті судом першої інстанції з тих підстав, що вони подані з порушенням статей 81, 177 ГПК України.
10. Суд першої інстанції в судовому засіданні 14.02.2019 без присутності представника Відповідача оглянув оригінали договору №1 від 01.01.2018 та накладних, які були подані Позивачем на виконання ухвали від 31.01.2019, та незаконно повернув їх представнику Позивача, чим позбавив Відповідача права вивчити докази.
11. Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам закону щодо їх змісту, містять неправдиві відомості, а тому є неналежними та недопустимими доказами щодо здійснення поставки товару.
12. Судом першої інстанції не застосовано належні норми матеріального права щодо строку позовної давності до нарахування неустойки за відповідним клопотанням Відповідача.
13. Апеляційний господарський суд дійшов хибного висновку, що клопотання Відповідача від 19.08.2019 є по суті доповненням до апеляційної скарги, тоді як клопотання не містило в прохальній частині вимог, характерних для заяв по суті справи, але містило вимоги, характерні для заяв з процесуальних питань, а тому повинно було розглядатися судом в повному обсязі, за результатами чого мала б бути постановлена відповідна ухвала.
14. Суди порушили вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки дійшли помилкового висновку, що надані Позивачем документи в обґрунтування позовних вимог є первинними документами в розумінні зазначеного закону, які містять відомості про господарську операцію.
Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу
15. Судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення рішення та постанови у справі було дотримано норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права та ухвалено законні та обґрунтовані рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відповідачем (Покупець) та Позивачем (Продавець) 01.01.2016 укладено договір поставки №1, за умовами якого Продавець зобов`язався на умовах, передбачених даним договором, поставляти та передавати окремими партіями у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався приймати та оплачувати продовольчі товари в асортименті, іменовані надалі "товар".
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору Продавець відпускає, а Покупець приймає товар згідно накладних, в яких фіксується кількість та ціна товару; товарні накладні є невід`ємною частиною договору.
Приймання товару по кількості та якості відбувається безпосередньо при передачі товару в присутності представників Продавця і Покупця, що підтверджується підписами на товарних накладних (пункт 3.3 договору).
Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання товару.
Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін та діє до 31.12.2016 (пункт 8.1 договору).
Згідно з пунктом 8.2 договору якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення дії даного договору в письмовому вигляді не підійме питання про його розірванні, то договір вважається продовженим на тих же умовах на один календарний рік.
17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскільки матеріали справи не містять заперечень сторін щодо продовження строку дії договору №1 від 01.01.2016, тому договір діяв протягом 2017 року.
18. В подальшому, 01.01.2018 між сторонами укладено аналогічний договір поставки №1 на таких же умовах, що і попередній договір від 01.01.2016.
Відповідно до пункту 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін та діє до 31.12.2018.
19. Під час розгляду справи по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції встановили, що відповідно до копій накладних, які надані Позивачем в обґрунтування позовних вимог, в період з січня 2016 року по грудень 2018 року Позивачем поставлено Відповідачу, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 311 594 692,29 грн, але Відповідач частково, на суму 299 186 136,26 грн, розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 12 408 556,03 грн.
20. Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 ЦК України).
Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
21. При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 ЦК України. Така правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.
22. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
23. З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаного вище висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.
24. Поставлений Позивачем в період з січня 2016 року по грудень 2018 року товар отриманий Відповідачем в повному обсязі, що встановлено судами першої та апеляційної інстанції на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, строк оплати за товар, визначений пунктами 4.4 договорів у Відповідача настав, і отримання, але часткове нездійснення та несвоєчасне здійснення Відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок Відповідача своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість поставленого йому Позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України).
25. Оскільки, за результатами дослідження обставин справи та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів у сукупності, судами попередніх інстанцій встановлено неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договорами в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, а тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 12 408 556,03 грн, яка підтверджена матеріалами справи, обґрунтовано визнана судами попередніх інстанцій доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
26. Також, суди, перевіривши розрахунок пені, заявленої до стягнення відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договорів з урахуванням вимог статті 549 ЦК України, статті 230, частини 6 статті 232 ГК України, 3% річних та інфляційних втрат згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, задовольнили вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені в повному обсязі і колегія суддів з цим погоджується.
27. При цьому, як зазначає суд апеляційної інстанції, Відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, проте, в рішенні суду не відображено результатів розгляду такого клопотання. Вказане є також доводами касаційної скарги, які викладені в пункті 12 постанови, і колегія суддів з приводу наведеного вважає за необхідне зазначити, що, надавши оцінку вказаному клопотанню Відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Позивачем обґрунтовано нараховано пеню за прострочення оплати товару, починаючи з дати поставки за видатковою накладною від 11.09.2018, тоді як з позовом із відповідними вимогами Позивач звернувся в січні 2019 року, а тому наведене виключає наявність підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення пені відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України.