Ухвала
15 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 233/3676/19
Провадження № 14-65 цс 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження заяви ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. та Лобойка Л. М. від участі у розгляді справи № 233/3676/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" до ОСОБА_2, третя особа Виконавчий комітет Дружківської міської ради Донецької області про переукладення договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" про припинення договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання та
ВСТАНОВИЛА:
1. У червні 2019 року Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" (далі - ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із зазначеним позовом у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю), який був укладений 22 березня 2012 року між ПрАТ "АПК?ІНВЕСТ" та ОСОБА_2, на договір оренди землі на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку (кадастровий номер 1422483900:40:000:0020), площею 7,9538 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (12 квітня 2018 року) у запропонованій редакції.
2. У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив суд розірвати договір оренди земельної частки (паю), укладений 22 березня 2012 року між ним та ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ".
3. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року позов ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" задоволено, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
4. Постановою Донецького апеляційного суду від 22 січня 2020 року, з урахуванням ухвали цього самого суду від 23 січня 2020 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
5. Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, у лютому 2020 року ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 22 січня 2020 року та залишити без змін рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року.
6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року відкрите касаційне провадження у цій справі, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів, передбачених частиною третьою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
7. З огляду на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 квітня 2020 року прийняла та призначила справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
8. 01 червня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. та Лобойка Л. М. від розгляду справи № 233/3676/19. У зв`язку з відсутністю визначеного законом кворуму для діяльності Великої Палати Верховного Суду заяви про відвід були розглянути в порядку письмового провадження 15 червня 2020 року.
9. На обґрунтування заявлених відводів ОСОБА_1 посилається на те, що в матеріалах справи № 233/3676/19 містяться супровідний лист Президента Національної академії правових наук України ОСОБА_3 та науковий висновок члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді (далі - НКР) ОСОБА_4, з яких вбачається, що науковий висновок надано на виконання листа від 23 квітня 2020 року № 39/0/27, який було складено і направлено вченим секретарем НКР Лобойком Л. М., який не є суддею-доповідачем у цій справі.
10. Окрім цього ОСОБА_1 зазначає, що в своєму листі від 23 квітня 2020 року № 39/0/27 Лобойко Л. М. просить надати висновок не про порядок застосування тієї чи іншої норми права, а фактично запитує як вирішити спір у цій справі.
11. Зазначене, на думку ОСОБА_1, суперечить нормам діючого цивільного процесуального законодавства, зокрема, частині сьомій статті 404 ЦПК України, відповідно до якої після передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати саме визначений у ній суддя?доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців НКР, та зумовлює сумніви у неупередженості та об`єктивності судді Лобойка Л. М.
12. ОСОБА_1 також вказує на те, що в матеріалах справи № 233/3676/19 відсутнє звернення судді-доповідача до членів НКР, відсутнє процесуальне рішення про таке звернення, а також відсутній відповідний лист вченого секретаря НКР Лобойка Л. М. від 23 квітня 2020 року № 39/0/27.
13. А питання, які ставилися перед членами НКР, не стосуються застосування конкретної норми права у спірних правовідносинах, що могло би бути підставою для відступлення Великою Палатою Верховного Суду від висновків зроблених Верховним Судом у складі Касаційного господарського суд у постановах від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18, а стосується обставин та предмету спору.
14. ОСОБА_1 зазначає, що суддя-доповідач Пророк В. В. на вищезазначені дії не реагує, а, навпаки, сприяє їм, що, в свою чергу, викликає сумніви у неупередженості та об`єктивності судді Пророка В. В.
15. Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяв про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
16. Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
17. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
18. Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Частиною сьомою статті 403 ЦПК України визначено, що після передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати визначений у ній суддя-доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців НКР стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом.