Постанова
іменем України
11 червня 2020 року
м. Київ
справа № 355/1256/18
провадження № 51-78км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 7 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110070000037, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Баришівського районного суду Київської області від 7 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користьОСОБА_2 1751,22 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 2000 грн - сплаченого потерпілим судового збору.
За вироком суду ОСОБА_1 14 січня 2017 року близько 21:00 на АДРЕСА_1 з неприязні завдав ударів кулаками в голову ОСОБА_2, чим заподіяв йому струс головного мозку, який відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Київський апеляційний суд ухвалою від 1 жовтня 2019 року залишив вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги і узгоджені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Баришівського районного суду Київської області від 7 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року щодо нього і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Стверджує, що суд першої інстанції розглянув справу однобічно, неповно, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На думку заявника, обвинувачення щодо нього ґрунтується виключно на доказах, одержаних незаконним шляхом, і припущеннях. Вказує, що суд усупереч вимогам ст. 94 КПК не взяв до уваги його показань, при цьому в основу вироку поклав неправдиві й суперечливі показання потерпілого та свідків, які, будучи зацікавленими особами, його обмовили. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки злочину він не вчиняв, а потерпілий отримав тілесні ушкодження за інших обставин. Звертає увагу, що суд першої інстанції також неправильно вирішив цивільний позов. Засуджений стверджує, що про зазначене він заявляв у своїй апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 419 КПК не дав належної оцінки його доводам.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Піх Ю.Г. вважала, що касаційна скарга засудженого є необґрунтованою, і просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
У кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1 14 січня 2017 року з неприязні побив ОСОБА_2 кулаками по голові, чим заподіяв потерпілому легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Як видно з матеріалів справи, висновок суду про винуватість засудженого ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК суд обґрунтував свій вирок тими доказами, які було розглянуто в судовому засіданні, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, висновками судово-медичних експертиз, даними медичних документів, даними слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_2 і свідком ОСОБА_3 .
Так, потерпілий ОСОБА_2 в суді вказував, що 14 січня 2017 року ОСОБА_1, дізнавшись про те, що саме він пошкодив двірники на його службовому автомобілі, прийшов із товаришами на дачу до потерпілого, звідки притягнув його до себе додому і примусив написати розписку про відшкодування збитків. По дорозі до свого будинку засуджений тягнув його за одяг, штовхав і завдавав ударів руками по голові.
Аналогічними були показання потерпілого ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту з ним, в ході якого він детально і послідовно розповідав, де, коли і яким чином засуджений ОСОБА_1 заподіяв йому тілесних ушкоджень.
Ці показання потерпілого були підтверджені сукупністю всіх інших доказів у справі.