Постанова
Іменем України
11 червня 2020 року
м. Київ
справа № 632/1465/18
провадження № 51-60 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника у режимі відеоконференції Тимошенко Н.І.,
засудженого у режимі відеоконференції ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тимошенко Н.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 12018220400000312 від 27 квітня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 квітня 2018 року приблизно о 03:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючись корисливим мотивом, з кв. АДРЕСА_2, умисно повторно таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2, чим заподіяв останній майнової шкоди на суму 1968 грн.
Вироком Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, за яким засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить переглянути вирок апеляційного суду в касаційному порядку. При цьому зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, необґрунтовано призначив ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків, а не на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Так, захисник вказує, що вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2016 року набрав законної сили лише 09 вересня 2019 року, тобто після вчинення засудженим ОСОБА_1 нового злочину 27 квітня 2018 року, а тому, на переконання захисника, остаточне покарання має призначатися за сукупністю злочинів.
Крім того, захисник посилається на те, що призначене апеляційним судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а тому вирок суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Тимошенко Н.І. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, одними з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстав, зазначених у пунктах 2, 3 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 413, 414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, на думку колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
27 квітня 2018 року ОСОБА_1 під час іспитового строку, призначеного вищевказаним вироком, вчинив новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.
Вироком Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2016 року в частині призначеного покарання скасовано та засуджено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до вироку Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України (новий злочин, вчинений після постановлення вироку Первомайським міськрайонним судом Харківської області від 29 квітня 2016 року) із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вироком Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.