Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 566/569/15-ц
провадження № 61-43798св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач, відповідач- ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
третя особа, позивач - ОСОБА_2,
треті особи: служба у справах дітей Млинівської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Млинівського районного нотаріального округу Маслюк Володимир Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", треті особи: служба у справах дітей Млинівської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Млинівського районного нотаріального округу Маслюк Володимир Олександрович, про визнання недійсним іпотечного договору,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2018 року у складі судді Феськова П. В. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних та зустрічних позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, доповнивши та збільшивши позовні вимоги якого просив визнати недійсними договір про іпотечний кредит від 22 квітня 2008 року № ROMWG40000007064 (далі - кредитний договір) та додаткову угоду до нього від 07 серпня 2008 року (далі - додаткова угода), а також просив визнати недійсним іпотечний договір від 22 квітня 2008 року № ROMWG40000007064, в зв`язку з тим, що недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 22 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) та ним укладено договір про іпотечний кредит № ROMWG40000007064 (далі - кредитний договір), за пунктом 1.1 якого відповідач в порядку та на умовах визначених цим договором, взяв на себе зобов`язання надати позичальнику грошові кошти в сумі 90 000 грн з процентною ставкою 15 % річних, а також сплатою винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3 % річних від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. Того ж дня між ними укладено договір іпотеки № ROMWG40000007064, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
07 серпня 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду до кредитного договору, за пунктом 8.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 на строк з 07 серпня 2008 року по 22 квітня 2026 року включно, у вигляді строкового кредиту в розмірі 19 578,8 доларів США на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів в розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 7.2 даного договору.
Вважає, що вказані договори укладені з суттєвим порушенням істотних умов договору, встановлених діючими вимогами законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, з використанням банком нечесної підприємницької практики всупереч існуючих норм і вимог діючого законодавства України, та грубо порушують охоронювані Конституцією і законами України права та інтереси споживача фінансових послуг.
Банк в умовах кредитного договору не дотримав істотних умов договору, зокрема, щодо надання позичальнику повної об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору; банк навмисно приховав фактичне значення реальної процентної ставки і фактичне значення подорожчання кредиту, які не відповідають тій величині реальної процентної ставки за кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які були узгоджені сторонами кредитного правочину; відсутня згода за всіма іншими істотними умовами кредитного правочину, зокрема в порушення вимог пункту 4 частини третьої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та статті 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами".
Тобто, банк ввів позичальника в оману щодо природи правочину шляхом використання двозначних положень договору про видачу кредиту, реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості, з одночасним використанням банком нечесної підприємницької практики. Грошові кошти в іноземній валюті за додатковою угодою позичальник не отримував.
Ураховуючи наведене, просив позов задовольнити.
У червні 2016 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", в якому просила визнати недійсним іпотечний договір від 22 квітня 2008 року № ROMWG40000007064.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_2 зазначила, що з 10 листопада 2007 року вона з ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі. На час укладення іпотечного договору разом з ними проживав їх малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак, при укладенні оспорюваного договору іпотеки ніхто не звертався до органу опіки та піклування для отримання дозволу на передачу в іпотеку банку спірної квартири, право на користування якою має і їх син ОСОБА_3 .
Ухвалою Млинівського районного суду від 14 червня 2016 року залучено до участі в справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
27 лютого 2017 року ОСОБА_4 як представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, просив визнати недійсною додаткову угоду від 07 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 22 квітня 2008 року № ROMWG40000007064, з підстав викладених в позовній заяві, в решті пред`явлені позовні вимоги є незмінними.
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2017 рокузалучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Млинівського районного нотаріального округу Маслюка В. О.
19 лютого 2018 року ОСОБА_4 як представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відмову від частини позовних вимог, просив суд прийняти відмову від частини позовних вимог, зокрема, про визнання недійсними договору про іпотечний кредит від 22 квітня 2008 року № ROMWG40000007064 та іпотечного договору від 22 квітня 2008 року № ROMWG40000007064. Позовні вимоги в іншій частині, а саме: про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсною додаткової угоди від 07 серпня 2008 року до кредитного договору є незмінними, які підтримав у повному обсязі.
19 лютого 2018 року ОСОБА_4 як представник ОСОБА_1 звернувся до суду з письмовим поясненням з урахуванням висновку судової почеркознавчої експертизи, в якому підставами для визнання недійсною додаткової угоди від 07 серпня 2008 року до кредитного договору зазначив невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо видачі кредиту готівкою в іноземній валюті та відсутністю вільного волевиявлення позичальника на укладення додаткової угоди, оскільки згідно з висновком судового експерта ОСОБА_1 не підписував зазначену додаткову угоду, а відтак, не укладав її з банком.
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2018 рокуприйнято відмову ОСОБА_4 як представник ОСОБА_1 від частини позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсними договору про іпотечний кредит від 22 квітня 2008 року № ROMWG40000007064 та іпотечного договору від 22 квітня 2008 року № ROMWG40000007064, провадження в справі у цій частині позовних вимог закрито.
Справа розглядалася судами неодноразово
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Млинівський районний суд Рівненської області рішенням від 12 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди, яка укладена відповідно до норм чинного законодавства, позивач добровільно погодився на зміну валюти кредитування, сторони дійшли згоди стосовно всіх її умов, а тому підстави для визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсними відсутні. Матеріали справи свідчать про те, що лише 22 травня 2017 року, подаючи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у представника позивача виник сумнів у тому, що позивач особисто підписував додаткову угоду, разом з тим, подаючи відповідний позов до суду 14 травня 2015 року та додаючи відповідну копію додаткової угоди, ані в позивача, ані у його представника не було застережень щодо не укладення та не підписання ОСОБА_1 цієї угоди. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неправомірні, кримінально карані дії працівників банку або третіх осіб щодо укладеної додаткової угоди, відсутні докази чи звертався сам позивач до правоохоронних органів з цього приводу, чи встановлено винних осіб. Враховуючи зазначене суд відхилив та не взяв до уваги висновок експерта.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд Рівненської області постановою від 05 липня 2018 року рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2018 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що умови укладеного між сторонами договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядку погашення кредиту та періодичності платежів. Жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що під час укладення додаткової угоди з боку банку існувало свідоме приховування реального розміру відсоткової ставки та сукупної вартості кредитного договору і такими діями банку позивача було введено в оману, ОСОБА_1 не надано. Обставина підписання додаткової угоди іншою особою, а не ОСОБА_1 не є підставою для визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит за статтею 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", статтею 230 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 08 серпня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник категорично не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав недоведеності відповідачем обставин та неповного з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, в результаті чого суди зробили невідповідні обставинам справи висновки в поєднанні з допущеними порушеннями норм процесуального права, які в їх сукупності призвели до неправильного застосування судами норм матеріального права та позбавлення позивача на ефективний спосіб захисту судом порушеного права шляхом визнання договору недійсним, на укладання якого було відсутнім волевиявлення позичальника.
Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо права на справедливий та неупереджений суд незалежним і безстороннім судом встановленим законом та вимогам ЦПК України, щодо законності і обґрунтованості судових рішень.
19 лютого 2018 року ОСОБА_4 як представник позивача подав до суду першої інстанції письмове пояснення у справі (з урахуванням висновку судової почеркознавчої експертизи), у змісті якого було доповнено підстави позову новими обставинами для визнання недійсною додаткової угоди від 07 серпня 2008 року, зокрема невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо видачі кредиту готівкою в іноземній валюті та відсутність вільного волевиявлення позичальника на укладення додаткової угоди, оскільки згідно з висновком судового експерта ОСОБА_1, не підписував оскаржувану додаткову угоду, а відтак, не укладав її з банком.
Необхідність доповнення позивачем під час судового розгляду справи новими підставами позову, шляхом подання зазначеного письмового пояснення викликана здобуттям в судовому засіданні нового доказу, у вигляді висновку експерта від 13 червня 2017 року № 1.1-137/17, складений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, яка була призначена судом на підставі ухвали від 22 травня 2017 року, яким встановлено, що підписи, розміщені в графі "9.2 Позичальник" навпроти прізвища " ОСОБА_1, та в правій нижній частині кожного аркушу додаткової угоди від 07 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Зазначений висновок судової почеркознавчої експертизи, в якому експертом було надано відповіді на всі поставлені судом питання в категоричній формі, не було оскаржено та не спростовано відповідачем у судовому засіданні та не поставлено під сумнів його об`єктивність.
Позивач не змінюючи первісні обставини підстав позову, зазначеним письмовим поясненням доповнив підстави позову новими обставинами, з урахуванням здобутого під час судового розгляду даної справи нового письмового доказу, у вигляді висновку судової почеркознавчої експертизи.
Однак, місцевий суд зазначене письмове пояснення невірно оцінив як зміну позивачем підстав позову та дійшов хибного висновку про зміну підстав для визнання недійсною додаткової угоди під час судового розгляду справи, а не до початку її розгляду, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Суди не здійснили належне правосуддя, у судових рішеннях у достатній мірі не виклали мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним, тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (справи "Мала проти України"; "Серявін та інші проти України"; "Проніна проти України", "Суомінен проти Фінляндії").
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 в касаційному порядку не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
28 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ "ПРИВАТБАНК" мотивований тим, що спірна додаткова угода підписана сторонами які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. На момент укладення договору сторони не заявляли додаткових вимог щодо його умов та в подальшому виконували його. Сторони підписали графік погашення кредиту, де міститься повна інформація стосовно умов кредитування.
Позивач виконував договір понад вісім років, сам просив конвертацію валюти, знаючи про наявний договір подавав позов з підстав обману, за його матеріалами проведено економічну експертизу, метою якої було визначення порушень з боку банку при заключенні саме додаткової угоди. Таким чином діяв, вважаючи договір укладеним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Млинівського районного суду Рівненської області.
02 листопада 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
13 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 1032/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Фактичні обставини справи встановлені судами
У квітні 2008 року між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № ROMWG40000007064, за умовами пункту 1.1 якого, кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 90 000 грн, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 90 000 грн, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 3 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у пунктах 1.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.4, 4.1, 5.2, 5.3.3., 5.3.12, 6.3, 6.5, а також у додатку № 1 до цього договору, а саме: сум кредиту, відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки, затрат на укладення договорів страхування та договорів забезпечення.
Згідно з пунктом 1.3 договору кредит надається строком погашення не пізніше 22 квітня 2026 року на поліпшення якості окремої квартири АДРЕСА_1 .
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, зокрема, що він у повному обсязі розуміє всі умови цього договору, свої права та обов`язки за цим договором і погоджується з ними (пункт 9.2 кредитного договору).