Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 385/993/17
провадження № 61-37424св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" регіональна філія "Одеська залізниця" виробничий підрозділ "Гайворонський будівельно-монтажний поїзд",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") регіональна філія "Одеська залізниця" виробничий підрозділ "Гайворонський будівельно-монтажний поїзд" про поновлення строку звернення до суду, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що він працював на посаді механіка виконробської дільниці виробничого підрозділу "Гайворонського будівельно-монтажного поїзду". 31 травня 2016 року на підставі наказу Міністра оборони України № 485 його прийнято на військову службу за контрактом строком на два роки. 10 червня 2016 року відповідач наказом № 30/ОС тимчасово увільнив його від виконання трудових обов`язків на період військової служби за контрактом із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. Наказом від 06 вересня 2016 року № 47/ОС відповідач звільнив його із займаної посади з 10 червня 2016 року з підстав передбачених пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України), а саме у зв`язку з вступом на військову службу за контрактом, про що повідомив позивача листом. Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки, відповідно до норм статті 119 КЗпП України, за ним на час проходження військової служби мало зберігатись місце роботи і середній заробіток. На час звільнення він перебував на військовій службі і не мав у достатній кількості вільного часу для своєчасного звернення до суду, а тому просив поновити йому строк звернення за захистом своїх прав.
Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, подавши письмову заяву та просив: поновити йому строк звернення до суду за захистом свого порушеного права; визнати незаконним наказ від 06 вересня 2016 року "47/ОС про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України"; поновити його на посаді механіка у виробничий підрозділ "Одеське територіальне управління філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця" з 10 червня 2016 року; стягнути середньомісячний заробіток за весь період незаконного звільнення; відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2017 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач після звільнення з роботи приступив до проходження військової служби, виконуючи свій конституційний обов`язок, перебував і перебуває на військовій службі за призовом, не мав можливості вільно розпоряджатися своїм часом, а тому визнав причини пропуску встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України строку поважними та поновив його.
Щодо решти позовних вимог, суд виходив із того, що на час звільнення позивача з роботи, мобілізаційні заходи в Україні не проводилися, не було особливого періоду у розумінні статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", воєнний стан не вводився, а тому відсутні підстави вважати, що на позивача поширюються передбачені статтею 119 КЗпП України гарантії збереження місця роботи і заробітку у зв`язку з вступом на військову службу.
Додатковим рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2018 року вирішено питання про компенсацію витрат по сплаті судового збору за рахунок держави.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2017 року скасовано в частині, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено і ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано незаконним наказ начальника виробничого підрозділу служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд "Гайворонський будівельно-монтажний поїзд" від 06 вересня 2016 року № 47/ОС про звільнення з 09 червня 2016 року ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді механіка дільниці у виробничому підрозділі "Одеське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця". Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 102 802,00 грн та 35 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 5 100,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову в цій частині, апеляційний суд виходив із того, що на час вступу позивача на військову службу за контрактом була наявна визнана рішенням Ради національної безпеки та оборони України кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені цим рішення, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду судового спору, тому позивач мав право на збереження місця роботи, посади і середнього заробітку, відповідно до статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Крім того, колегія суддів апеляційного суду зауважила, що суд першої інстанції не врахував, що наказом від 06 вересня 2016 року № 47/ОС позивач був звільнений з роботи з 09 червня 2016 року, тобто звільнений "заднім числом", що не передбачено законодавством.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У червні 2018 року ПАТ "Українська залізниця" засобами поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2018 року, в якій просило скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
- не звернув уваги на те, що на момент прийняття позивача на військову службу за контрактом та на момент видання наказу про його звільнення з займаної посади за пунктом 3 статті 36 КЗпП України особливий період не діяв;
- не врахував, щозбереження посади та середнього заробітку за працівником здійснюється за умови, якщо строковий контракт на проходження військової служби був укладений під час дії особливого періоду, строк якого чітко визначається указом Президента України. Однак, апеляційний суд проігнорував відсутність такого указу та в зв`язку з цим неправильно застосував статті 119 КЗпП України.
У серпні 2018 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця"в якому, посилаючись на безпідставність її доводів, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У липні 2018 року касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" передано на розгляд судді-доповідачу Мартєву С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюПАТ "Українська залізниця" на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2018 року, витребувано матеріали справи № 385/993/17 із суду першої інстанціїта надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1081/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин касаційна скарга ПАТ "Українська залізниця" на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2018 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України, в редакції чинній на час її подання.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 24 травня 2011 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду механіка Гайворонського будівельно-монтажного потягу № 634 Одеської залізниці.
31 травня 2016 року між Міністерством оборони України і ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на два роки.
Наказом начальника виробничого підрозділу служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд "Гайворонський будівельно-монтажний поїзд" від 10 червня 2016 року № 30 ОСОБА_1 увільнено від виконання трудових обов`язків на період призову на військову службу за контрактом до Збройних Сил України строком на 2 роки із збереженням за ним місця роботи і середнього заробітку на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.
З 13 червня 2016 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника командира роти з озброєння військової частини.
Наказом начальника виробничого підрозділу служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд "Гайворонський будівельно-монтажний поїзд" від 06 вересня 2016 року № 47/ОС ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом.
Внаслідок реорганізації ДП "Одеська залізниця" шляхом злиття з ПАТ "Українська залізниця" відокремлений структурний підрозділ "Гайворонський будівельно-монтажний поїзд № 634" перетворено у виробничий підрозділ Служби будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" "Гайворонський будівельно-монтажний поїзд", а з 01 липня 2017 року у виробничий підрозділ "Одеське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця".