Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 470/29/18
провадження № 61-42875св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Березнегуватська селищна рада, Березнегуватська районна державна адміністрація Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2018 року в складі судді Лусти С. А. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2018 року в складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2, а вона та її мати залишилися спадкоємцями першої черги за законом. Мати фактично прийняла спадщину вступивши в управління спадковим майном, а саме житловим будинком, однак спадкових прав не оформила. Після смерті матері вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та дізналася, що батько мав право на земельну частку (пай) у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Кірова (далі - КСП ім. Кірова) Березнегуватського району Миколаївської області, оскільки на час розпаювання землі та одержання державного акта про право колективної власності на землю був пенсіонером вказаного господарства, однак його не було включено до списку членів КСП ім. Кірова і сертифікат на право на земельну частку (пай) йому видано не було. Правонаступника колгоспу ім. Кірова - КСП ім. Кірова, ліквідовано, а на її звернення до державних органів щодо визнання за померлим батьком права на земельну частку (пай) та виділення земельної ділянки надано роз`яснення про необхідність звернення до суду для визнання за нею права на земельну частку (пай).
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), право на яку мав її померлий батько ОСОБА_2, після смерті матері ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після смерті батька, але не оформила своїх спадкових прав.
28 лютого 2018 року ухвалою суду до участі у справі, як співвідповідачів, залучено Березнегуватську селищну раду та Березнегуватську районну державну адміністрацію Миколаївської області.
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надані належні та допустимі докази того, що батька позивача помилково не було включено до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю. Разом з тим, суд виходив з того, що за життя батько позивача не звертався до КСП ім. Кірова, Березнегуватської районної ради народних депутатів чи з позовом до суду з вимогами про внесення його до такого списку. Після його смерті, його дружина ОСОБА_3 також не вживала дій для визначення причин невнесення прізвища чоловіка до списку та внесення, за наявності для такого підстав, змін до списку - додатку до державного акта на право колективної власності на землю. Крім цього, оскільки ОСОБА_2 не набув у встановленому законом порядку права на земельну частку (пай), воно не може бути успадковане після його смерті спадкоємцями.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що при вирішенні даної справи судом правильно встановлено фактичні обставини справи, застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену Цивільно процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та ухвалене справедливе рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
У серпні 2018 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2018 року, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що заявником надані докази того, що її батько був членом КСП ім. Кірова, державний акт про право колективної власності на землю видано 25 листопада 1995 року, а батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- не надали належну оцінку доводам заявника про те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті;
- не звернули уваги на те, що ОСОБА_3 фактично продовжувала проживати у будинку, тобто вступила у володіння спадковим майном, а отже - фактично прийняла спадщину після смерті батька позивача.
Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Березнегуватської селищної ради Миколаївської області та Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2018 року; витребувано матеріали справи № 470/29/18 із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2018 року матеріали справи № 470/29/18 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 1032/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та матеріали справи № 470/29/18 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460?ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2, дійсно працював у колгоспі ім. Кірова з 1980 року по 1989 рік і був на той час його членом.
За час свого існування, зазначений колгосп пройшов декілька реорганізацій: перше його перетворення з колгоспу ім. Кірова у КСП ім. Кірова відбулося відповідно до розпорядження Березнегуватської районної ради народних депутатів від 15 листопада 1995 року № 22, а друге й останнє - з КСП ім. Кірова в СТОВ "Степ" - 03 лютого 1998 року, діяльність якого була припинена 22 вересня 2004 року, про що свідчить довідка сектору державної реєстрації Березнегуватської районної державної адміністрації від 18 січня 2018 року № 3.
Державний акт на право колективної власності на землю серії МК № 18 КСП ім. Кірова було видано 25 листопада 1995 року на підставі рішення Березнегуватської ради народних депутатів від 17 жовтня 1995 року № 3.
Безпосереднє ж паювання землі відбулося у 1996 році на підставі списку колгоспників КСП ім. Кірова, які мають право на земельну частку (пай) складеного станом на 28 травня 1996 року, до якого спадкодавець включений не був. Такий список додається до державного акта і є його невід`ємною частиною.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_2 помер, тобто після того, як колгоспу було видано відповідний державний акт на право колективної власності на землю, питання про його право на земельну частку не піднімав і не вимагав видачі йому земельної ділянки.
Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок, який шляхом вступу в управління - успадкувала його дружина, яка за життя не оформила своїх спадкових прав, як і не стала вимагати земельної ділянки від КСП ім. Кірова, право на яку, за твердженням позивача, мав батько.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла й мати позивача - ОСОБА_3 . Єдиною спадкоємицею майна якої, була позивач по справі.
Згідно з копією спадкової справи № 82/2007, зареєстрованої у спадковому реєстрі за № 134 убачається, що позивач прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, подавши 26 жовтня 2007 року відповідну заяву до нотаріуса та отримавши свідоцтво про права власності на спадкове майно. У зв`язку з цим, 16 серпня 2008 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) в КСП "Червона зірка" та - 18 липня 2017 року свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок розташований у селі Червонопілля Березнегуватського району Миколаївської області.
Земельної ділянки із земель КСП ім. Кірова ні у власності батька позивача, ні у власності її матері не було, а відповідно, позивач і не могла, без встановлення права ОСОБА_2, а після його смерті - ОСОБА_3 на землю, входити до складу спадщини.