Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 394/517/17
провадження № 61-40456 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кочубій"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кочубай" на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року у складі судді Запорожець О.М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 червня 2018 року у складі суддів Чельник О.І., Авраменко Т.М., Єгорової С.М.,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кочубій" (далі - ТОВ "Агрофірма "Кочубій") про визнання додаткового договору № 1 до договору оренди землі № 100 від 26 грудня 2005 року недійсним, посилаючись на те, що 26 грудня 2005 року між нею та ТОВ "Агрофірма "Кочубій" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництв, яка знаходиться на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, загальною площею 5,70 га терміном на 10 років.
Зазначала, що на підставі державного акту від 30 серпня 2002 року серії Р1 №322554 вона є власником земельної ділянки загальною площею 5,70 га, розташованої на території Кальниболотської сільської ради Новоархунгельського району Кіровоградської області.
У березні 2016 року їй стало відомо, що 10 вересня 2007 року нібито між нею та відповідачем укладено додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2005 року №100, в якому збільшено строк дії основного договору на 15 років.
Також зазначила, що 18 червня 2017 року закінчився термін дії договору оренди земельної ділянки, який був укладений на 10 років. У грудні 2016 року вона звернулась до ТОВ "Агрофірма "Кочубій" та виявила бажання в подальшому самостійно обробляти належну їй земельну ділянку. Однак відповідач ніяких дій щодо повернення земельної ділянки не вчинив та продовжує її обробляти, посилаючись на укладену додаткову угоду.
Вказувала на те, що відповідач її належним чином не поінформував і письмову пропозицію укласти додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки їй не направляв. Додаток до договору оренди був укладений і оформлений без її відома. Отримавши копію додаткового договору вона виявила, що договір підписаний іншою особою.
У зв`язку із викладеним, просила визнати додатковий договір № 1 від 04 вересня 2007 року до договору оренди землі від 26 грудня 2005 року №100, кладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Кочубій" недійсним, стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним додатковий договір №1 від 04 вересня 2007 року до договору оренди землі від 26 грудня 2005 року №100, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Кочубій".
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції виходили з того, що оспорюваний договір позивач не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки і є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 липня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Агрофірма "Кочубій" на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 червня 2018 року у якій скаржник просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла справа №394/517/17.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди безпідставно відмовили відповідачу, оскільки позивач отримувала орендну плату, що, на думку заявника, свідчить про її обізнаність щодо існування спірного додаткового договору. Окрім того, заявник зазначає, що рішення судів фактично ґрунтується лише на одному доказі, а саме на висновку судово-почеркознавчої експертизи, при цьому результати проведеної експертизи не є однозначними та повними, а отже можуть ставитись під сумнів.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,70 га, розташованої на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, на підставі державного акту від 30 серпня 2002 року серії Р1 №322554.
26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Кочубій" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництв, яка знаходиться на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, загальною площею 5,70 га терміном на 10 років, договір зареєстровано 18 червня 2007 року.
04 вересня 2007 року підписано додатковий №1 до договору оренди землі від 26 грудня 2005 року №100 з ТОВ "Агрофірма "Кочубій" щодо строку дії договору та зазначено, що договір укладено на 15 років, а також щодо розміру орендної плати та її виплати, зміни до договору зареєстровано у встановленому законом порядку у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центру ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України 06 вересня 2007 року за №123.
Ухвалою суду першої інстанції від 07 вересня 2017 року за клопотанням позивача у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, відповідно до висновку експерта № 444/445/17-27 від 06 листопада 2017 року підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі № 1 від 04 вересня 2007 року до договору оренди землі №100 від 26 грудня 2006 року, зареєстрованому у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП "Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України", запис у Державному реєстрі земель від 06 вересня 2007 року за № 123, виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі №1 від 04 вересня 2007 року до договору оренди землі № 100 від 26 грудня 2006 року, зареєстрованому у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП "Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України" запис у Державному реєстрі земель від 06 вересня 2007 року за №123 виконаний не самою ОСОБА_1, а іншою особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.