Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 481/145/17
провадження № 61-1740св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. П., Мартєва С.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2017 року у складі судді Вжещ С. І. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2017 року у складі суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М., та ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2012 року задоволені її позовні вимоги до ОСОБА_4, а саме: договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, укладений між нею та ОСОБА_4, зареєстрований 27 листопада 1998 року Південною товарною біржею м. Миколаєва за № 9465, визнано недійсним; державний акт на право приватної власності на землю серії 1-МК № 042576 , виданий 19 квітня 2000 року на ім`я ОСОБА_4 щодо передачі їй у власність земельної ділянки площею 24,72 га в межах території Вільнозапорізької сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 60, визнано частково недійсним; визнано за нею право власності на земельну ділянку площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що належала їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-МК № 008689 від 27 серпня 1998 року на підставі рішення виконкому Вільнозапорізької сільської ради від 27 серпня 1998 року за № 45 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 24 ; стягнено її на користь моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн; вирішено питання про судові витрати. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 19 грудня 2012 року рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2012 року в частині визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що належала ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-МК № 008689 від 27 серпня 1998 року на підставі рішення виконкому Вільнозапорізької сільської ради від 27 серпня 1998 року за № 45 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 24, та в частині стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; зменшена сума судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2013 року касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишені без задоволення, а зазначені судові рішення - без змін.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд поновити строк позовної давності та застосувати вимоги частини другої статті 48 ЦК УРСР, а саме у зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2017 р. відповідача - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, замінено на її правонаступників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений визначений законом строк для звернення до суду, а представником відповідача подано заяву про застосування спливу позовної давності, тому слід застосувати положення частини четвертої статті 267 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2017 року рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Повернуто у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 8,24 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-МК № 008689 від 27 серпня 1998 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 27 серпня 1998 року № 45, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 24.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрований 27 листопада 1998 року Південною товарною біржею м. Миколаєва за № 9465, в судовому порядку визнано недійсним, тому позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, є обґрунтованими. Крім того, про порушення свого права ОСОБА_1 стало відомо у березня 2011 року, звернулась з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 листопада 1998 року у червні 2011 року, а отже звернувшись у лютому 2017 року з позовом про застосування наслідків правочину, який за своїми ознаками є нікчемним, позивач не пропустила строк звернення до суду визначений частиною четвертою статті 258 ЦК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 листопада 1998 року).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У грудні 2017 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2017 року, у якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2017 року, у якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Новобузького районного суду Миколаївської області № 481/145/17.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що позивач звернулася до суду з позовом зі спливом позовної давності. Судом апеляційної інстанції не з`ясовано та не взято до уваги те, що ОСОБА_3 не отримано свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку та він не є власником спірної земельної ділянки.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що відповідач не була присутня в судовому засіданні в судах першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи, та не була повідомлена належним чином про її розгляд. Таким чином, судами було порушено право ОСОБА_2 на судовий захист передбачений статтями 74-76 ЦПК України 2004 року.
Крім того, судом апеляційної інстанції не з`ясовано та не взято до уваги те, що ОСОБА_2 не отримано свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку та вона не є власником спірної земельної ділянки.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У березні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є спадкоємцями ОСОБА_4, успадкували спірну земельну ділянку, фактично користуються належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, тому посилання заявників у касаційній скарзі на те, що вони не отримували свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку та не є власниками спірної земельної ділянки є безпідставними.
Доводи касаційної скарги стосовно пропуску строку звернення позивача до суду є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не пропустила строк, визначений частиною четвертою статті 258 ЦК України (у редакції, чинній на момент пред`явлення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 листопада 1998 року).
Враховуючи те, що судове рішення апеляційної інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, враховано всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку наявним доказам, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому необхідно залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, відділу Держкомзему в Новобузькому районі Миколаївської області, Південної товарної біржі м. Миколаєва про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, стягнення доходів, одержаних за час володіння земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди.
У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача одержаних нею доходів у розмірі 495 000,00 грн залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України.
Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2012 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрований 27 листопада 1998 року Південною товарною біржею м. Миколаєва за № 9465. визнано частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії 1-МК № 042576, виданий 19 квітня 2000 року на ім`я ОСОБА_4 щодо передачі їй у власність земельної ділянки площею 24,72 га в межах території Вільнозапорізької сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 60. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що належала їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-МК № 008689 від 27 серпня 1998 року на підставі рішення виконкому Вільнозапорізької сільської ради від 27 серпня 1998 року за № 45 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 24 . Стягнено на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 відмовлено.