Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 693/11/18
провадження № 61-44720св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство "Степ",
відповідачі - іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Бабенко В. М.,
ВСТАНОВИЛА:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року фермерське господарство "Степ" (далі - ФГ "Степ") звернулося до суду з позовом до Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" (далі - ІП "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору емфітевзису та визнання укладеною додаткової угоди.
Позовна заява мотивована тим, що 21 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,37 га, кадастровий номер 7120984900:02:001:1118, розташовану в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту строком на 5 років до 21 січня
2013 року. 20 лютого 2008 року проведено державну реєстрацію зазначеного договору оренди. 01 серпня 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди, відповідно до якої встановлено строк дії договору до 31 грудня 2017 року.
30 квітня 2015 року ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 уклали договір встановлення емфітевзису, на підставі якого ІП "Агро-Вільд Україна" зареєструвало право користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з 01 січня 2018 року.
Запис про зареєстроване за ІП "Агро-Вільд Україна" речове право порушує права ФГ "Степ" як орендаря земельної ділянки, укладений договір емфітевзису суперечить договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року та позбавляє позивача права, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України "Про оренди землі", на укладення договору оренди землі на новий строк. Крім того, законом не передбачено встановлення строку дії договору емфітевзису на майбутнє, для таких цілей укладається попередній договір, передбачений статтею 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Використання земельної ділянки різними суб`єктами на правах оренди та емфітевзису є взаємовиключним. Існування емфітевтичного права, яке виникло та зареєстровано пізніше права оренди, є протиправним. Позивач направив відповідачу повідомлення з пропозицією про поновлення договору оренди землі на новий строк із доданим проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року. У такий спосіб позивач реалізував своє переважне право на поновлення договору оренди та подальше користування земельною ділянкою.
У зв`язку із зазначеним, позивач просив суд визнати недійсним договір емфітевзису від 30 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна"; визнати укладеною між ОСОБА_1 та позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 25 червня
2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Сплачений судовий збір залишено за позивачем ФГ "Степ".
Стягнуто з ФГ "Степ" на користь ІП "Агро-Вільд Україна" понесені судові витрати у розмірі 7000, 00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки сторони не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, а також врахувавши відсутність згоди орендодавця на зміну істотних умов договору оренди землі, неодноразові заперечення власника землі на поновлення договору оренди, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, тому вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору емфітевзису, суд виходив з того, що закон не встановлює заборону на визначення емфітевтичного права на майбутнє; договір емфітевзису повинен відповідати загальним положенням про договір, передбаченими статтями
407-412 ЦК України, статті 102-1 Земельного кодексу України. Переважне право ФГ "Степ" на укладення договору оренди земельної ділянки може існувати лише у випадку наявності інших претендентів на укладення саме договору оренди,
а не будь-яких інших договорів. Відтак суд зробив висновок, що у результаті укладення договору емфітевзису права ФГ "Степ" не порушено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року скасовано. Позов ФГ "Степ" до ІП "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1, про визнання недійсним договору емфітевзису та про визнання укладеною додаткової угоди - задоволено.
Визнано недійсним договір емфітевзису від 30 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна".
Визнано укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 в редакції, викладеній в прохальній частині позову ФГ "Степ", що є невід`ємною складовою даного судового рішення.
Стягнуто з ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 по 5000,00 грн з кожного на користь ФГ "Степ", в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат по справі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що земельна ділянка, яка є предметом спору, під час дії договору оренди землі була передана в користування відповідно до договору емфітевзису іншій особі, що є порушенням норм діючого законодавства оскільки одна і таж земельна ділянка не може бути передана в оренду або в інший спосіб у користування - одночасно. У зв`язку з укладенням договору емфітевзису позивач позбавляється можливості поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Умови договору емфітевзису від 26 травня 2015 року не є кращими за умови, ніж у додатковій угоді про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2011 року. Посилаючись на висновки щодо застосування норм права, сформульовані Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, суд виходив з того, що спір стосується переважного права одного орендаря перед іншим орендарем на продовження дії договору оренди, а відтак дійшов висновку, що права ФГ "Степ" у зв`язку з укладенням спірного договору емфітевзису є порушеними. Крім того, направлення пропозиції та додаткової угоди ОСОБА_1 02 жовтня 2017 року, в перший робочий день жовтня 2017 року, менше чим за 90 днів до закінчення договору оренди на один день, не порушує права орендодавця та вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі", де передбачено направлення такого повідомлення не пізніше чим за місяць до закінчення строку договору. Строк договору оренди землі закінчувався 31 грудня 2017 року. Також, виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України "Про оренду землі" та статті 33 Закону України "Про оренду землі", направлення орендодавцем до закінчення строку дії договору оренди повідомлення про відсутність у нього, як власника земельної ділянки, наміру поновлювати договір оренди на новий строк після закінчення терміну дії договору не створює будь-яких прав та обов`язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 вересня 2018 року ІП "Агро-Вільд Україна" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року скасувати, залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що укладенням договору встановлення емфітевзису між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" ніяким чином не порушує переважне право ФГ "Степ" на пролонгацію договору оренди, оскільки ОСОБА_1 з іншими орендарями договори оренди не укладалися,
а договір емфітевзису є відмінним за своєю правовою суттю договором.
Висновки апеляційного суду, що передача однієї і тієї ж земельної ділянки в оренду або інший спосіб користування одночасно є порушенням норм законодавства - є безпідставними та необґрунтованими, оскільки за умовами договору про встановлення емфітевзису від 30 квітня 2015 року емфітевтичне право набирає чинності з 01 січня 2018 року і закінчується 01 січня 2025 року відповідає нормам статей 6, 626, 627, 628 ЦК України, та не порушує прав орендаря на користування спірною земельною ділянкою, з огляду на те, що договір оренди землі від 21 січня 2008 року припинив свою дію 31 грудня 2017 року.
Висновки апеляційного суду про визнання за позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", зважаючи на те, що між власником земельної ділянки та ІП "Агро-Вільд Україна" було укладено договір встановлення емфітевзису, а не оренди земельної ділянки, орендодавець до закінчення строку дії договору оренди землі повідомив орендаря про відсутність наміру поновлювати договір оренди на новий строк. Лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі ФГ "Степ" направило орендарю з порушенням строків встановлених у договорі оренди землі 02 жовтня 2017 року.
За змістом додаткова угода містить умови, що суттєво відрізняються від укладеного між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 договору оренди землі від 21 січня 2008 року, які не були узгоджені сторонами, а тому визнаючи укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 21 січня 2008 року, суд апеляційної інстанції фактично на власний розсуд, всупереч волі власника, розпорядився його власністю, допустивши зміну істотних умов договору.
Доводи інших учасників справи.
У січні 2019 року ФГ "Степ" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що апеляційний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи і правильно її вирішив, оскільки спірним договором було порушено переважне право господарства на продовження користування земельною ділянкою. Вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції.
У жовтні 2019 року ФГ "Степ" подало до Верховного суду клопотання про необхідність передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, посилаючись на те, що висновки судів, викладені у раніше ухвалених рішеннях Верховного суду у подібних правовідносинах, а саме висновки у постанові Верховного суду від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16-ц (провадження № 61-10325св18) є протилежні висновками, викладених у постанові Верховного суду від 12 червня 2019 року у справі № 693/14/18 (провадження № 61-46848св18). Також зазначено, що застосування норм цивільного законодавства в частині можливості укладення договору емфітевзису та державної реєстрації відповідного речового права в період дії договору оренди земельної ділянки не є однозначними та містять ознаки латентного обходу заборони на відчуження земель сільськогосподарського призначення, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особливо в період початку обігу таких земель.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребовано матеріали цивільної справи із Жашківського районного суду Черкаської області.
Справа надійшла до Верховного суду 25 жовтня 2018 року.
Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1112/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного суду від 01 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ІП "Агро-Вільд Україна" на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши, аргументи, наведенні у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами