Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 206/4223/16-ц
провадження № 61-769св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Cімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Ганна Василівна, Відділ реєстрації майнових прав Управління-служби департаменту адмінпослуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1 (до перейменування - м. Дніпропетровськ), укладений 04 жовтня 2008 року між нею та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г. В., зареєстрований в реєстрі за № 230; скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на указане домоволодіння.
Позовна заява мотивована тим, що зазначене домоволодіння належало їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 14 серпня 1978 року Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, за реєстром № 1256. У шлюбі із ОСОБА_4 за спільні кошти у домоволодінні було зведено прибудову до житлового будинку та надвірні будівлі і споруди. З серпня 2008 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська розглядалася цивільна справа за позовом приватного підприємства "Айсберг" (далі - ПП "Айсберг") до неї, її чоловіка ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики. Для уникнення можливої втрати житла у рахунок погашення боргу за судовим рішенням у випадку задоволення позову ПП "Айсберг" син запропонував їй переоформити право власності на вказане домоволодіння на свою дружину ОСОБА_1 04 жовтня 2008 року вона уклала із ОСОБА_1 оспорюваний договір дарування. Надалі рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2008 року з неї, її сина та чоловіка на користь ПП "Айсберг" було стягнуто 104 618,12 грн. ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_1 до 25 грудня 2010 року. Посилаючись на статті 203, 215, частини першої статті 233 ЦПК України, зазначала, що за ситуації із судовим процесом про стягнення боргу вона була вимушена укласти договір дарування під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для себе умовах, позбавивши себе та чоловіка єдиного житла, чим скористалася відповідач. Також посилалася на те, що під час укладення оспорюваного правочину її волевиявлення не було вільним та не відповідало внутрішній волі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов є необґрунтованим; показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про укладення договору дарування під впливом тяжких обставин не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є заінтересованими особами у справі як сини позивача, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як сусіди не можуть бути обізнані про обставини укладення оспорюваного договору дарування. Суд вважав, що ухилення від виконання судового рішення не є тією обставиною, що може підтверджувати укладення правочину під впливом вкрай тяжкої для позивача обставини. Також суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом із пропуском строку позовної давності, оскільки могла довідалася про порушення свого права з моменту ухвалення рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2010 року про розірвання шлюбу між її сином та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову; визнано недійсним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1 (до перейменування - м. Дніпропетровськ), укладений 04 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (до перейменування - м. Дніпропетровськ); стягнено із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 433,14 грн витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем укладено оспорюваний правочин під впливом тяжкої для неї обставини можливої втрати єдиного житла у судовому порядку, на вкрай невигідних умовах, ураховуючи безоплатний характер правочину. Такими обставинами суд вважав розгляд цивільної справи щодо стягнення із ОСОБА_1 та членів її сім`ї боргу за договором позики, наявність кримінального провадження, відкритого у липні 2008 року щодо сина позивача. Також суд дійшов висновку, що договір дарування укладався позивачем лише для виду. Щодо заявлення відповідачем про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд виходив з того, що з моменту укладення оспорюваного правочину ОСОБА_3 не проживала у домоволодінні, не сплачувала за комунальні послуг, категорично відмовилася повертати ОСОБА_1 будинок у січні 2014 року. Після цього рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2014 року у справі № 206/664/14-ц відмовлено чоловіку позивача ( ОСОБА_4 ) у задоволенні його позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання спірного домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації, а рішення цього ж суду від 25 червня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним. Суд дійшов висновку, що строк позовної давності починає відлік з січня 2014 року, коли відповідач відмовилася повертати домоволодіння титульному власнику.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року, залишити в силі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження; витребувано справу з Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину четверту статті 267 ЦК України; суд не встановив фактичних обставин порушення прав позивача, про існування оспорюваного договору ОСОБА_1 було відомо з 04 жовтня 2008 року, з цим позовом звернулася у липні 2016 року; сторони не погоджували дату розірвання договору дарування.
У лютому 2018 року ОСОБА_3 подала уточнення до касаційної скарги, які по суті не містять нових доводів щодо порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві, поданому у квітні 2018 року, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року - без змін, мотивуючи це тим, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту існування для позивача тяжкої обставини; оспорюваний договір дарування було укладено для виду, відповідач, будучи на той час для ОСОБА_1 невісткою, погоджувалася повернути позивачу домоволодіння, проте сторонами не обговорювалася конкретна дата розірвання договору, оскільки неможливо було передбачити час для сплати боргу ПП "Айсберг"; рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотримання норм процесуального права, за правильного застосування норм матеріального справа, зокрема частини першої статті 261 ЦПК України, є справедливим, а доводи касаційної скарги надуманими та голослівними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування домоволодіння, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Гойняк В. В., зареєстровано в реєстрі за № 230, відповідно до умов якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 належне їй на праві власностідомоволодіння АДРЕСА_1 (до перейменування - м. Дніпропетровськ).
Цьому передувало відкриття 18 та 21 липня 2007 року кримінальних проваджень стосовно сина позивача - ОСОБА_5, за частинами першою та третьою статті 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), який працював на посаді менеджера по збуту ПП "Айсберг" та був матеріально-відповідальною особою.
01 жовтня 2007 року між ОСОБА_1, її чоловіком ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 з однієї сторони, та ПП "Айсберг", з іншої сторони, було укладено договір позики на суму 102 300,00 грн на строк 36 місяців з моменту підписання договору.
10 серпня 2008 року ПП "Айсберг" звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за договором позики від 01 жовтня 2007 року у розмірі 104 618,12 грн; рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2008 року у справі № 2-2056/08 задоволено позов.