Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 533/331/18
провадження № 61-48188св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" (далі - ТОВ "Агрофірма "Добробут") про витребування земельної ділянки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 27 грудня 2012 року між сторонами укладений договір оренди належної йому земельної ділянки, строком на п`ять років.
За два місяці до закінчення строку дії договору він звернувся до орендаря з заявою, в якій повідомив про своє небажання укладати новий договір оренди та просив повернути належну йому земельну ділянки. Проте, відповідач відмовив у поверненні йому земельної ділянки, посилаючись на те, що строк договору оренди, з огляду на проведення його державної реєстрації 25 березня 2015 року, не закінчився та діє до 25 березня 2020 року.
Посилаючись на те, що укладений між сторонами договір оренди набрав чинності з моменту його укладення - 27 грудня 2012 року, то строк його дії закінчився 27 грудня 2017 року.
Враховуючи наведене, позивач просив витребувати з незаконного користування відповідача земельну ділянку площею 4,30 га, кадастровий номер 5322080800:00:005:0040, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та передати її позивачу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року позов задоволено. Витребувано у ТОВ Агрофірма "Добробут" із незаконного користування земельну ділянку площею 4,30 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та передано ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що на час укладення договору між сторонами були погоджені умови договору щодо набрання його чинності після підписання та державної реєстрації, проте відповідач не здійснив державну реєстрацію договору, як то передбачав діючий на той час Закон України "Про оренду землі", погодившись при цьому з позицією позивача про обрахування строку дії договору з часу отримання орендарем земельної ділянки, тобто з 27 грудня 2012 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2018 рокурішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що укладений між сторонами договір оренди землі набрав чинності з моменту реєстрації речового права на підставі договору оренди, укладеного між сторонами, тобто з 25 березня 2015 року, а не з моменту підписання договору та акту прийому-передачі земельної ділянки, як це помилково зазначив суд в своєму рішенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 16 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що складання та підписання 27 грудня 2012 року договору оренди у поєднанні з фактом передачі земельної ділянки за актом приймання-передачі від 27 грудня 2012 року свідчать про те, що договір є укладеним саме з цієї дати, а тому п`ятирічний строк договору минув 27 грудня 2017 року, а не як помилково зазначив апеляційний суд у постанові - 25 березня 2020 року. При цьому, заявник зазначає, що умовами договору оренди землі передбачено, що він розпочинає свою дію з дня його підписання та його (договору) реєстрації, яка відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства могла бути проведена до 31 грудня 2012 року, оскільки з 01 січня 2013 року - набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрації підлягало лише право оренди земельної ділянки, а не самого договору. Проте, ТОВ Агрофірма "Добробут" не виконало передбачений законом і договором обов`язок щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі, а тому укладений між сторонами договір оренди землі від 27 грудня 2012 року взагалі не може вважатися таким, що набрав чинності, а проведення 25 березня 2015 року державної реєстрації речового права на підставі вказаного договору оренди не може підмінити державну реєстрацію самого договору, як це передбачено його умовами.
У лютому 2019 року ТОВ Агрофірма "Добробут" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,30 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий 5322080800:00:005:0040, розташована на території Василівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.
27 грудня 2012 року між сторонами укладений договір оренди землі В114/12, відповідно до умов якого позивач передав в строкове платне користування ТОВ Агрофірма "Добробут" належну йому земельну ділянку площею 4,30 га, строком на 5 років.
Прикінцевими положеннями договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
В цей же день сторони уклали акт прийому-передачі об`єкта оренди, який є невід`ємною частиною договору оренди.
Обраховуючи строк дії договору з часу його укладання та підписання акту передачі землі з грудня 2012 року, орендодавець ОСОБА_1 у жовтні 2017 року звернувся до орендаря з заявою про небажання укладати договір оренди на новий строк та просив повернути йому земельну ділянку .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 792 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.
На час підписання договору оренди, 27 грудня 2012 року, частина четверта статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
У статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) вказано, що право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині п`ятій статті
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про оренду землі" (далі - Закон), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.