Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 205/1819/18
провадження № 61-23238св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 листопада 2011 року з вини третьої особи ОСОБА_2, який керував автобусом "Ікарус", державний номерний знак НОМЕР_1, скоєна дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль "ВАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який належить на праві власності ОСОБА_4 .
Позивач зазначав, що розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб відповідно до експертного висновку складає 12 881,53 грн, в тому числі 20 % ПДВ.
У зв`язку з настанням події позивач здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 у розмірі 10 734,61 грн, крім того ним понесені витрати на виклик аварійного комісара в розмірі 200,00 грн.
Позивач зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь МТСБУ грошові кошти в розмірі 10 934,61 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у порядку регресу, а провадження у справі в цій частині закрито.
ФОП ОСОБА_1 04 серпня 2015 року припинив свою підприємницьку діяльність.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність, однак відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю як засновник підприємства, позивач на підставі статей 11, 1172, 1191 ЦК України просив суд стягнути на свою користь із ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 10 734,61 грн та судові витрати у справі в сумі 1 600,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь МТСБУ грошові кошти в розмірі 10 734,62 грн та судові витрати у розмірі 1 600,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач як роботодавець особи, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, повинен відшкодувати позивачу суму страхового відшкодування, яку ним сплачено потерпілій стороні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року МТСБУ звернулося до суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном; суд повинен був керуватися висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеними постановах Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року № 3-788гс17 та від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року, стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь МТСБУ грошові кошти в розмірі 10 934,61 грн (а. с.13-16, 17-19).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року (а. с. 20-24) скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у порядку регресу, а провадження у справі в цій частині закрито.
Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій вбачається, що ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність та не є ФОП з 04 серпня 2015 року (а. с. 7-9,11).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.