Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 175/1827/18
провадження № 61-22389св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики та поруки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 квітня 2010 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, за яким позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн а позичальник прийняв кошти та зобов`язався їх повернути у визначений цим договором строк.
24 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за договором позики від 23 квітня 2010 року укладено договір поруки, відповідно до пункту 1.1. якого поручитель на добровільних засадах зобов`язується солідарно з позичальником відповідати перед позикодавцем за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за договором позики грошей від 23 квітня 2010 року та додатковими угодами до нього, укладеним між позикодавцем та позичальником.
Відповідно до пункту 5 умов договору відповідач був зобов`язаний повернути позику у строк до 01 березня 2016 року, однак ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань за договором позики не виконав та станом на 15 травня 2018 року не повернув позику.
Позивач зазначав, що заборгованість відповідача за договором позики станом на 28 квітня 2015 року складає 150 000,00 грн.
10 березня 2016 року позивачем було надіслано відповідачам лист-вимогу про порушення зобов`язання за договором позики з вимогою повернути позику в строк до 10 квітня 2016 року, однак до теперішнього часу позика не повернута.
Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором позики та договором поруки у розмірі 150 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 23 квітня 2010 року та договором поруки від 24 квітня 2013 року у розмірі 150 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боржником та поручителем не виконано зобов`язання за договором позики.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року скасовано в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 .
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу закрито.
У решті рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що станом на день подачі позову і на день постановлення ухвали про відкриття провадження особа, зазначена як відповідач, не могла мати цивільну правоздатність у зв`язку зі смертю. ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відкриття провадження у справі стосовно померлої особи та розгляду справи по суті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому у суду були відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі; суд апеляційної інстанції застосував норми ЦПК України 2004 року, а провадження у справі відкрито у 2018 році; ЦПК України не передбачає такої підстави для закриття провадження у справі; суд апеляційної інстанції зазначив про те, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, при цьому не роз`яснив у порядку якого судочинства її слід слухати; ОСОБА_4 не надав доказів того, що він є спадкоємцем відповідача ОСОБА_3 та не підтвердив того, що рішенням суду першої інстанції порушено його права та законні інтереси.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заяви та клопотання
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, оскільки суд порушив правила юрисдикції загальних судів відповідно до статті 19 ЦПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Частина шоста статті 403 ЦПК України передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Аналіз змісту клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та матеріалів справи свідчить про відсутність необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки провадження у справі закрито з підстав звернення до суду з позовом до особи, яка померла, а не з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
У січні 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні.
Оскільки згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відсутні підстави для розгляду справи у судовому засіданні за участю учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 23 квітня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики, за яким останній передав позичальнику грошові кошти в сумі 150 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повністю повернути позику за цим договором у термін до 01 березня 2016 року.
24 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким поручитель на добровільних засадах зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед позикодавцем за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за договором позики від 23 квітня 2010 року та додатковими угодами до нього, укладеними між позикодавцем та позичальником, згідно з якими позичальник зобов`язаний повернути позику в сумі 150 000,00 грн у строк до 01 березня 2016 року, а також виконати інші зобов`язання, що передбачені договором позики.
Відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;