Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 201/15185/16-ц
провадження № 61-41264св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання кредитних зобов`язань припиненими.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір, на підставі якого вона отримала кредитні кошти в сумі 15 000 грн у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку.
25 жовтня 2015 року вона звернулася до банку із заявою про підвищення кредитного ліміту до 20 000 грн, але не дочекавшись рішення банку, самостійно внесла кошти в розмірі 3 500 грн та здійснила закупівлю будівельних матеріалів.
23 листопада 2015 року, після телефонної розмови із працівником банку з приводу закриття заборгованості за кредитною карткою, вона здійснила погашення кредитної заборгованості в розмірі 15 000 грн.
25 листопада 2015 року їй зателефонувала невстановлена особа, яка представилася працівником ПАТ КБ "ПриватБанк" та повідомила про підвищення кредитного ліміту на її платіжній картці до 30 000 грн, для активації чого необхідно вказати код, надісланий на мобільний телефон, що вона і зробила.
З метою з`ясування питання можливості користування кредитними коштами, вона 16 грудня 2015 року звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" і довідалася, що кошти з її рахунку були зняті, у зв`язку з чим негайно звернулася до органу поліції із заявою про вчинення шахрайських дій, яка внесена Дніпровським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань та за нею розпочато кримінальне провадження № 12015040440002482, у якому її 21 вересня 2016 року визнано потерпілою.
Посилаючись на те, що зобов`язання за кредитним договором вона виконала в повному обсязі, сплативши всю суму заборгованості, але невстановлена особа незаконно заволоділа її грошовими коштами з банківської картки, що не спростовано кредитором, а тому вимоги банку щодо погашення заборгованості за кредитним договором є безпідставними, ОСОБА_1 просила визнати її кредитні зобов`язання припиненими.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки зобов`язання позивача за договором кредиту щодо його повного погашення не виконано, а тому відсутні визначені статтями 598-601, 604-69 ЦК України підстави для припинення зобов`язання за кредитним договором, вчинення шахрайських відносно позичальника не є підставою для припинення таких зобов`язань.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позову поверхнево дослідили надані стороною позивача докази й не взяли до уваги суттєві обставини, які підтверджують, що позивач зобов`язання за кредитною карткою виплатила в повному обсязі, й не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя. Дізнавшись про зняття з її картки грошових коштів, вона в той же день повідомила про це правоохоронні органи.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір, за умовами якого позивач отримала кредит в розмірі 15 000 грн у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом та повернення коштів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг.
25 листопада 2015 року ОСОБА_1 повідомила невстановленій особі, яка представилася співробітником ПАТ КБ "ПриватБанк" код, який був надісланий на її мобільний телефон, у результаті чого кошти з її рахунку були зняті.
16 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області із заявою про те, що 27 листопада 2015 року невстановлений працівник ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснив незаконні операції з кредитною карткою № НОМЕР_1 на її ім`я, та заволодів належними їй грошовими коштами в розмірі 15 000 грн.
У цей же день відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040440002482 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.
18 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ПАТ КБ "ПриватБанк", у якій повідомила про зазначені факти.
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_3 станом на 01 грудня 2017 року заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" становить 180 891,07 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права