Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 295/3978/14-ц
провадження № 61-47856св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 листопада 2015 року у складі судді Корицької В. О., постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 листопада 2015 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 26 березня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступник Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 284/24-99, за яким останній отримав кредитні кошти у розмірі 62 800 дол. США, за умов погашення його частинами і сплатою 13 % річних та остаточним терміном повернення - до 25 березня 2023 року.
З метою забезпечення повного і своєчасного виконання умов вказаного договору того ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 5593, за яким остання передала позивачу в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку із порушенням ОСОБА_1 обумовленого сторонами графіку погашення кредиту і сплати відсотків, станом на 04 березня 2014 року утворилась заборгованість, яка у добровільному порядку погашена не була.
На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ПАТ "Укрсоцбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором кредиту від 26 березня 2008 року № 284/24-99 за тілом кредиту та процентами у розмірі 109 042,39 дол. США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення, пеню у розмірі 86 870,88 грн та в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, належний майновому поручителю ОСОБА_2, а саме - квартиру АДРЕСА_2, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". Визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість згідно з кредитним договором від 26 березня 2008 року № 284/24-99, яка станом на 04 березня 2014 року становить 2 512 290,95 грн і складається з: заборгованості за кредитом - 1 391 948,26 грн, заборгованості за відсотками - 1 115 342,69 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань - 5 000 грн.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором від 26 березня 2008 року № 284/24-99, яка станом на 04 березня 2014 року становить 2 512 290,95 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , і належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник порушив умови зобов`язання за кредитним договором, вимога іпотекодержателя про усунення цих порушень не виконана, тому вимоги позивача в частині звернення стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначив, що рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає виконанню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.
Справа у суді касаційної інстанції переглядається в частині щодо вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а в іншій частині не переглядається відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 26 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 284/24-99, на підставі якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 62 800 дол. США, за умов погашення частинами тіла кредиту і сплатою 13 % річних та відповідно до узгодженого сторонами графіку, а також остаточним терміном повернення - до 25 березня 2023 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 26 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 5593, згідно з яким відповідачка передала в іпотеку трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить відповідачу на праві приватної власності, згідно з договором купівлі - продажу від 24 липня 2006 року.
У зв`язку із порушенням ОСОБА_1 обумовленого графіку погашення кредиту і сплати відсотків станом на 04 березня 2014 року утворилася заборгованість, яка складає 109 042,39 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02 листопада 2015 року становить 2 507 290,95 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 391 948,26 грн, заборгованість за відсотками - 1 115 342,69 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у загальній сумі 86 870,88 грн.
Установлено, що листи - претензії від 28 лютого 2014 року банку із вимогою погасити заборгованість та з попередженням про звернення до суду у разі невиконання зобов`язання отримані відповідачами 13 березня 2014 року та 19 березня 2014 року, однак боржник та іпотекодавець свої зобов`язання за договорами не виконали.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.