Постанова
Іменем України
16 червня 2020 року
місто Київ
справа № 165/1368/17
провадження № 61-47466св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Пасюк Лариса Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 05 червня 2018 року у складі судді Ференс-Піжук О. Р. та постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 06 червня 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Пасюк Л. О., про визнання недійсним договору дарування будинку АДРЕСА_1, укладеного 25 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Пасюк Л. О., зареєстрованого в реєстрі за № 2461.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що йому на праві власності належало будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу, будучи самотнім та залежним від алкоголю, не маючи засобів для існування, підтримував родинні стосунки лише з рідним братом ОСОБА_5 . У квітні-травні 2014 року брат зі своєю дружиною ОСОБА_2 запропонували йому переоформити право власності на зазначений будинок на їх ім`я, а взамін вони зобов`язалися утримувати його до кінця життя з правом проживати у цьому ж будинку.
У кінці липня 2014 року разом з братом у нотаріуса він підписав договір, не читаючи його, хоча нотаріус наполягала на цьому, однак він не бажав цього робити. Підписуючи договір, він перебував у нетверезому стані та був переконаний, що підписує договір довічного утримання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після смерті брата позивач почав зловживати спиртним ще сильніше й у зв`язку із незадовільним станом його здоров`я змушений проживати у с. Низкиничі Іваничівського району Волинської області, куди його забрала дочка.
Стверджував, що наміру укладати договір дарування він не мав та, укладаючи оспорюваний договір, вважав, що підписує договір довічного утримання. Підписуючи договір без його ознайомлення, він помилявся стосовно його правової природи та вважав, що вони з братом укладають договір довічного утримання, що свій вік буде доживати під опікою брата і його сім`ї, якої на той час потребував. Вважав, що відповідачі у незаконний спосіб позбавили його єдиного житла.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивач без будь-якого примусу, добровільно, безумовно звернувся до нотаріуса щодо укладення договору дарування належного йому одноособово на праві приватної власності житлового будинку, надав усі необхідні документи. Приватний нотаріус вчинила цю нотаріальну дію в присутності обдаровуваного ОСОБА_5 та позивача. Угоду відповідач підписав добровільно, нотаріус роз`яснила істотні умови цього договору, присутнім була надана можливість прочитати текст договору. На день укладення договору дарування позивачу було 45 років, він був здоровою і працездатною особою, не потребував сторонньої допомоги від інших осіб.
Зазначила, що ОСОБА_5 отримав документи на житловий будинок та фактично вступив у його володіння, вони постійно сплачували за комунальні послуги, зробили поточний ремонт у будинку, оздобили будинок шпалерами та пофарбували стелі, здійснили інші роботи з покращення житлових умов.
Після укладення оспорюваного правочину на земельній ділянці, яка виділена у користування для обслуговування подарованого позивачем ОСОБА_5 житлового будинку, ОСОБА_5, як власник господарства, за власні кошти розпочав будівництво гаража.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, пояснив, що домовленості між його батьком та позивачем про довічне утримання останнього не було. Не заперечив, що між ними були добрі взаємовідносини. Зазначив, що він з 2006 року зі згоди позивача зареєстрований у спірному будинку. Позивач на той час зловживав спиртними напоями.
ОСОБА_4 пояснив, що йому не відомі обставини укладення оспорюваного правочину між його батьком ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_1
Приватний нотаріус Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Пасюк Л. О. пояснила, що оспорюваний правочин укладений між сторонами після ретельної підготовки необхідних документів, що зайняло певний час. Перед укладенням договору вона детально, доступно роз`яснила ОСОБА_1 усі наслідки вчинення правочину, з`ясувала стосунки між сторонами правочину, а також запитувала, чи є у позивача діти. Наголосила позивачу, що після укладення договору дарування обдаровуваний матиме право позбавити його цього житла. Також позивачу було зачитано, що він дарує зазначений житловий будинок, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій. Також роз`яснено право скласти заповіт, укласти з братом договір довічного утримання або спадковий договір. Ствердила, що ОСОБА_1 не був нетверезим, поводився адекватно, розумів значення своїх дій та пояснював особисті наміри тим, що брат ним опікується, і він, ОСОБА_1, залишиться користувачем відчуженого будинку та проживатиме з братом ОСОБА_5 . Наголосила, що сторони не обговорювали умови про надання утримання позивачу. Правові наслідки ОСОБА_1 укладення договору дарування житла вона роз`яснила, прочитала вголос зміст договору, який у її присутності, після роз`яснень наслідків укладення такого правочину, підписали сторони.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 05 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що на момент укладення оспорюваного договору дарування дотримано усі вимоги чинного законодавства, необхідні для укладання такого роду правочинів, а будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначена угода суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, чи які б свідчили про наявність передбачених підстав для визнання його недійсним або удаваним, позивачем суду не надано і в матеріалах справи такі докази відсутні. Також позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.
Апеляційний суд додатково зазначив, що посилання сторони позивача в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції на те, що суд під час розгляду справи мав вийти за межі вимог, оскільки під час дарування будинку технічна документація не відповідала дійсності, оскільки на той час уже проводилося самочинне будівництво, відхилені апеляційним судом, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у листопаді 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 05 червня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, вважає, що судами неправильно застосовано до спірних правовідносин за встановлених фактичних обставин справи правила частини третьої статті 203,
статей 229, 717, 744 ЦК України. Також заявник посилається на обґрунтування своїх вимог на необхідність застосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16.
Стверджує, що судами достатньо здобуто доказів на підтвердження того, що ним укладено договір дарування під впливом помилки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що, укладаючи договір дарування, він допустив помилку у розумінні правової природи цього правочину.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у листопаді 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами від 25 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Пасюк Л. О. та зареєстрованого у реєстрі за № 2461, ОСОБА_1, діючи без будь-якого примусу, як фізичного, так і морального, передав майно, а саме: належний йому на праві особистої приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1, ОСОБА_5 .
Пунктом 2.2 розділу 2 зазначеного правочину сторони домовилися, що під передачею предмету договору, житлового будинку, за цим договором необхідно вважати символьну передачу речі. Прийняття обдаровуваним від дарувальника ключів від предмета договору свідчить про те, що передача речі відбулася. Прийняття дарунку підтверджуватиметься також одержанням оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення обдаровуваним ОСОБА_5 .
У розділі третьому зазначеного договору сторони погодили, що укладення договору відповідає їхнім інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі й відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.
На підставі укладеного й нотаріально посвідченого письмового договору 25 липня 2014 року приватним нотаріусом Пасюк Л. О. зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за обдаровуваним ОСОБА_5, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Після смерті ОСОБА_5, без відома ОСОБА_2, позивач залишив місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, і, як встановлено судом з пояснень позивача, що підтверджені показаннями свідків, почав проживати у с. Низкиничі Іваничівського району Волинської області.
Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої 23 березня 2017 року виконавчим комітетом Грядівської сільської Ради Іваничівського району Волинської області, ОСОБА_1 з травня 2016 року проживає без реєстрації за адресою проживання колишньої дружини: АДРЕСА_2 .
Показаннями свідків встановлено, що позивач зловживав спиртними напоями, тривалий час не працював. ОСОБА_5 будував гараж та літню кухню поблизу будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 допомагав у будівництві братові.