Постанова
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 280/1356/16-ц
провадження № 61-18231св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Григорусь Н. Й., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкових договорів.
Позов обґрунтований тим, що 11 вересня 2015 року між ОСОБА_1, як відчужувачем, та ОСОБА_2, як набувачем, укладено спадкові договори, згідно з умовами яких позивач передає після своєї смерті у власність відповідача житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1, земельні ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1822587601:01:001:0083, площею 0,2074 га, кадастровий номер 1822587601:01:001:0085, а відповідач зобов`язався забезпечити його необхідним доглядом, продуктами харчування, одягом та належними лікувальними засобами, а також за необхідності здійснювати ремонт житлового будинку і будівель. Проте своїх договірних зобов`язань відповідач не виконав. Під приводом лікування в санаторно-курортній установі відповідач 11 липня 2016 року привіз його у с. Іванівку та здав до Житомирського геріатричного пансіонату. Відповідач оформив документи на поселення його до Житомирського будинку-інтернату для одиноких людей. Добровільного розірвання спадкового договору сторонами не передбачено, тому він звернувся до суду з цим позовом у зв`язку з тим, що відповідач перестав виконувати умови договорів.
Просив розірвати спадкові договори, укладені між ним та відповідачем 11 вересня 2015 року, про передачу набувачу житлового будинку на АДРЕСА_1, земельних ділянок площею 0,2500 кв. м, кадастровий номер 1822587601:01:001:0083, площею 0,2074 кв. м, кадастровий номер 1822587601:01:001:0085, які знаходяться у с. Торчин Коростишівського району Житомирської області, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що будь-яких доказів невиконання обов`язків, обумовлених спадковими договорами, позивач не надав і не спростував доводів відповідача про надання відповідачу необхідних послуг, визначених спадковими договорами.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанцій
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
Розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 вересня 2015 року, про передачу набувачу житлового будинку на АДРЕСА_1 у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх договірних зобов`язань.
Розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 вересня 2015 року, про передачу набувачу земельної ділянки площею 0,2500 кв. м, кадастровий номер 1822587601:01:001:0083, яка знаходиться у с. Торчин Коростишівського району Житомирської області у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх договірних зобов`язань.
Розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 вересня 2015 року, про передачу набувачу земельної ділянки площею 0,2074 кв. м, кадастровий номер 1822587601:01:001:0085, яка знаходиться у с. Торчин Коростишівського району Житомирської області, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх договірних зобов`язань.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами належного виконання ним умов спадкових договорів, свою вину у невиконанні договорів не спростував.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року, просив його скасувати та залишити в силі рішення Коростишівського районного суду Житомирської області.
Рух справи в суді касаційної інстанції
11 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-\/ІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 березня 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження у справі.
Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку - інтернаті помер позивач у справі ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16 лютого 2018 року серія НОМЕР_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження у справі відмовлено.
Касаційне провадження у справі №280/1356/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання спадкових договорів зупинено до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) ОСОБА_1 .
Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Житомирської області - Доброльожа В . В. заведена спадкова справа №44/2018, згідно з якої спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_3, яка прийняла спадщину.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що 11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, згідно з яким ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 приймає у власність від ОСОБА_1 після його смерті належний йому на праві особистої приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов`язаний забезпечити ОСОБА_1 необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та постановивши нове рішення про розірвання спадкових договорів, апеляційний суд необґрунтовано виходив з того, що відповідач не виконував умови цих договорів.
У матеріалах справи відсутні будь-які звернення позивача до відповідача про надання допомоги, чи відмови про надання такої допомоги.
Щодо тимчасового поміщення позивача до пансіонату, то це було його бажання після обстеження лікаря.
Крім того, відповідач весь час навідував позивача у пансіонаті.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що на набувача майна покладено забезпечення довічного проживання відчужувача в будинку, що є предметом договору. Зазначені умови відсутні у спірних спадкових договорах.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що відповідач не брав на себе зобов`язання цілодобово знаходитись із позивачем, а лише зобов`язався забезпечити його необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами.
Суд апеляційної інстанції не встановив, а позивач та його представники не довели, що ОСОБА_1 потребував конкретного забезпечення, якого ОСОБА_2 йому не надав.
Під час спілкування та постійного відвідування позивача у пансіонаті він вказував, що до суду не звертався та бажання розірвати договори не мав.
Аргументи інших учасників справи
У запереченні на касаційну скаргу позивач просив відхилити касаційну скаргу ОСОБА_2 та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, згідно з яким ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 приймає у власність від ОСОБА_1 після його смерті належний йому на праві особистої приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов`язаний забезпечити ОСОБА_1 необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами.
11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, згідно з яким ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 приймає у власність від ОСОБА_1 після його смерті належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1822587601:01:001:0083, що знаходиться в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов`язаний забезпечити ОСОБА_1 необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами.
11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 приймає у власність від ОСОБА_1 після його смерті належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 0,2074 га, кадастровий номер 1822587601:01:001:0085, що знаходиться в АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов`язаний забезпечити ОСОБА_1 необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до довідки, виданої 12 вересня 2016 року директором Житомирського геріатричного пансіонату, ОСОБА_1, який прибув згідно з путівкою Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації від 30 червня 2016 року № 130, проживає в Житомирському геріатричному пансіонаті та знаходиться на повному державному забезпеченні з 11 липня 2016 року на час видачі довідки.
Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації 30 червня 2016 року видав путівку № 130 для ОСОБА_1 . До путівки від 30 червня 2016 року № 130 додано повідомлення, відповідно до якого ОСОБА_1 прибув у Житомирський будинок-інтернат та наказом від 11 липня 2016 року № 86 зарахований на державне утримання.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 власноруч написав заяву, відповідно до якої просив прийняти його на постійне місце проживання в дім-інтернат, так як він потребує постійного догляду, з умовами прийому, утримання і виписки з будинку-інтернату ознайомлений.
Вимоги про визнання спадкового договору недійсним або розірвання його до поміщення в пансіонат позивач не заявляв.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційні скарги у цій справі подані у липні 2017 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Скасовуючи рішення суду першої інст анц ії та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Крім того, відповідач не довів належними та допустимими доказами належного виконання ним умов спадкових договорів, своєї вини у їх невиконанні не спростував.