Постанова
Іменем України
16 червня 2020 року
місто Київ
справа № 619/974/17
провадження № 61-3223св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 серпня 2018 року у складі судді Остропілець Є. Р. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
27 березня 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держгеокадастр) звернувся з позовом до ОСОБА_1, у якому просив: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 1500 га, від 24 січня 2010 року, серія ЯИ № 977183, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Держгеокадастру спірну земельну ділянку.
Позивач обґрунтовував позов тим, що під час вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території Дергачівського району, Дергачівською місцевою прокуратурою встановлено, що рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 09 липня 2008 року ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0, 1500 га, у АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 24 січня 2010 року, серії ЯИ № 977183. Однак, рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 09 липня 2008 року, на підставі якого виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_2 Прокурор вважав, що органом місцевого самоврядування відповідне рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 0, 1500 га, не приймалося.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, застосувавши позовну давність.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що спірну земельну ділянку передано відповідачу у власність з порушенням вимог земельного законодавства, разом з тим порушене право захисту не підлягає у зв`язку зі значним спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем (частина четверта статті 267 ЦК України), а поважних причин для поновлення цього строку прокурор не надав.
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що не ОСОБА_1, а Русько-Лозівська сільська рада прийняла рішення від 09 липня 2008 року про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, господарських споруд, загальною площею 0, 1500 га, у АДРЕСА_1 . Саме цією обставиною прокурор обґрунтовував позовні вимоги, проте до Русько-Лозівської сільської ради позов не заявив, не просив залучити її до участі у справі як співвідповідача.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2019 року, заступник прокурора Харківської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 набуто у власність земельну ділянку без волевиявлення власника земельної ділянки - Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, усупереч встановленому чинним законодавством порядку безоплатної приватизації земель та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_2 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність оскарження рішення сільської ради та необхідності її залучення до участі у справі, а суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 256, 261 ЦК України, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про можливість набуття відповідачем земельної ділянки за відсутності рішення власника про її виділення через пропущення прокурором строку позовної давності. Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, відчуження об`єктів, що є власністю народу України та не можуть перебувати, за законом, у приватній власності, є триваючим правопорушенням, оскільки законне право власності у приватних осіб на ці об`єкти не виникло. Волі дійсного власника (народу України) на відчуження цих об`єктів не було. Отже, строк позовної давності для звернення прокурора із позовом про повернення на користь держави земельних ділянок з незаконного володіння почався з моменту набрання чинності судовими рішеннями Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року відносно ОСОБА_2 за фактом підробки рішень сесій про передачу земельних ділянок, коли було встановлено факти порушення вимог законодавства при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, що у розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2090 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 09 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території Дергачівського району, Дергачівською місцевою прокуратурою встановлено, що рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 09 липня 2008 року ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0, 1500 га, у АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку від 24 січня 2010 року, серії ЯИ № 977183.
Прокуратурою в інтересах держави в особі Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області у 2012 році поданий позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.
За результатами судового розгляду зазначеного позову рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2012 року у справі № 2010/5591/2012, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2013 року, у його задоволенні відмовлено.
Предметом позову прокурора як у 2012 році, так і у 2017 році, є скасування державного акта на право власності на земельну ділянку від 24 січня 2010 року, серія ЯИ № 977183.
Крім того, постановою Золочівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2014 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з амністією. У постанові суду зазначено, що ОСОБА_2 обвинувачений у зловживанні службовим становищем, він незаконно підписав рішення Русько-Лозівської сільської ради, на підставі якого ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.