Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 456/4492/15-ц
провадження № 61-37016св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (заявник) - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Моршинська міська рада Львівської області,
третя особа - Стрийська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року у складі судді Гули Л. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Бойко С. М., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Моршинської міської ради Львівської області, третя особа - Стрийська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору дарування частини будинку від 17 лютого 2006 року вона є співвласником Ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною належних до нього господарських будівель та споруд, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частини цього житлового будинку є ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 липня 1998 року, виданого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори.
Зазначала, що свідоцтво про право на спадщину видане на підставі заповіту ОСОБА_3, складеного на користь відповідачки та посвідченого 02 квітня 1985 року в Моршинській селищній раді Львівської області. Про те, що відповідачка ОСОБА_2 є співвласником другої частини даного будинку їй стало відомо лише у вересні 2015 році з її позову до неї про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження ідеальною часткою, оскільки з часу оформлення права власності у спірному будинку відповідачка не проживає.
Стверджувала, що оспорюваний заповіт не був вільним волевиявленням ОСОБА_3, вона ніколи не бажала скласти заповіт в користь відповідачки, вони не були знайомі, при складанні заповіту, всупереч вимогам статті 541 ЦК України, порушена форма складання заповіту, а саме - не зазначено місце складання заповіту.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати заповіт від 02 квітня 1985 року та свідоцтво про право на спадщину від 06 липня 1998 року недійсними.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2015 року у складі судді Бораковського В. М. у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що вона після подачі касаційної скарги на оспорюване рішення проводила переписку з державними установами, які активно брали участь і допомагали відповідачці своїми незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю захопити приватну власність, що належить їй. Зазначала, що починаючи з 04 серпня 1985 року, від часу зникнення ОСОБА_3, відповідачка не заявила про зникнення ОСОБА_3, не повідомила міський відділ поліції про її зникнення. Згідно з відповіддю Інституту судових експертиз № 2663 від 28 квітня 2016 року судово-психіатрична експертиза не проводилася, тому викликає сумнів проведення графологічної експертизи. Крім того, під час витребування судових рішень про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутньою та померлою, було встановлено, що перше рішення датується 12 червня 1987 року, друге рішення датується 04 квітня 1989 року, а в судовому рішенні від 30 грудня 2015 року згадується про вищевказані рішення, починаючи з 1985 року, тому виникає питання про істинність рішення про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутньою. Спадкова справа відкрилася 01 серпня 1986 року, хоча перше рішення датується 1987 роком. Крім цього, в матеріалах спадкової справи відсутня заява відповідачки про поновлення строку для прийняття спадщини. Отже, відповідачка пропустила термін для подання заяви про прийняття спадщини, а тому втратила право на спадкування за заповітом від 02 квітня 1985 року.
Посилається на наявність нововиявлених обставин, які стали їй відомі з листів від 26 квітня 2016 року ГУНП у Львівській області та від 28 квітня 2016 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, скерованих на її адресу. Зокрема, нововиявленою обставиною у цій справі вважає те, що Стрийським ВП ГУ НП у Львівській області в 1985 році кримінальна справа за фактом зникнення ОСОБА_3 не порушувалась і така справа до архіву УРСДЗ ГУМВС України у Львівській області не надходила (лист слідчого управління ГУ НП у Львівській області №4825/16/03-16 від 26 квітня 2016 року). При цьому Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз судова-психіатрична експертиза від 10 березня 1989 року № 154 не проводилась у зв`язку з відсутністю фахівців в даній галузі знань, про що свідчить відповідь на запит Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28 квітня 2016 року № 2663.
Зважаючи на зазначене, ОСОБА_1 просила суд поновити процесуальний строк для подання заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки 12 травня 2016 року вона отримала судові рішення у справі № 2-174/89, які долучено до заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами відмовлено.
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без розгляду.
Судове рішення районного суду мотивоване тим, щооскільки про день встановлення обставин, що є підставою для перегляду, а саме: день отримання листів, з яких їй стало відомо про наявність, на її думку, нововиявлених обставин, ОСОБА_1 не вказала, а про факт визнання ОСОБА_3 померлою їй стало відомо ще в судовому засіданні 21 грудня 2015 року та з ухвали Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року, де зазначено, що ОСОБА_3 визнана померлою ІНФОРМАЦІЯ_2, отже, відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду заяви про скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами та про відмову в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки про день встановлення обставин, що є підставою для перегляду справи у зв`язку з нововиявленими обставинами, вона не вказала, а про факт визнання ОСОБА_3 померлою їй стало відомо в судовому засіданні 21 грудня 2015 року та з ухвали Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року, де зазначено, що ОСОБА_3 визнана померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які підлягають скасуванню, оскільки розгляд заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами та апеляційної скарги відбувався упереджено та необ`єктивно.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили принцип верховенства права та її конституційні права, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, пункт 1 статті 6.
Зазначає, що дані про отримання офіційних доказів і самі докази нею були долучені до апеляційної скарги.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що в заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 не зазначила будь-яких причин пропуску процесуального строку, що давало б підстави суду вважати їх поважними.
Вважає, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено обставини справи та надано їй правову оцінку, отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Лесько А. О. від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2015 року у складі судді Бораковського В. М. у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.