Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 369/7576/16-ц
провадження № 61-45654св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 02 березня 2013 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2, проте, на даний час, подружжя разом не проживає, а до суду подано позов про розірвання шлюбу.
За час шлюбу ними придбано наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль Mersedes-Benz, а також меблі, які знаходяться у спірній квартирі. Крім того, до укладення шлюбу, з липня 2012 року вони проживали разом із відповідачем без реєстрації шлюбу і за цей час придбали автомобіль Volkswagen Touareg, яким відповідач розпорядився одноособово та не в інтересах сім`ї.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з липня 2012 року до 02 березня 2013 року; поділити спільне сумісне майно: визнати за нею та за ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості меблів у розмірі 53 879 грн; визнати за ОСОБА_2 право власності на майно: ліжко та приліжкові тумби (вартістю 12 070 грн), кухня "Бетта Нова" та шафи-купе (вартістю 59 000 грн), стіл-трансформер (вартістю 5 189 грн), диван Антарес 22 (вартістю 2 740 грн), "уголок" " Черокі ", розбірний (вартістю 28 759 грн); стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1, у розмірі 326 217,30 грн; визнати за нею право власності на автомобіль Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 .
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що на час укладення шлюбу він не мав житла у м. Києві та проживав у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з одруженням та необхідністю придбання житла, ІНФОРМАЦІЯ_2 року його батьком - ОСОБА_3, було продано його власну квартиру за 60 000 доларів США, які він передав у борг ОСОБА_2 для купівлі квартири. Оскільки набуття у власність квартири АДРЕСА_1 відбулося виключно за його кошти, а не за сумісні кошти чи спільну працю подружжя, він вважав, що ця квартира має бути визнана судом такою, що є його особистою приватною власністю.
Крім того, вказував, що ОСОБА_1 є громадянкою іншої держави, зареєстрована була разом з ним, як дружина офіцера, не мала на час купівлі квартири власних доходів, натомість він отримав гроші від свого батька у приватну власність та саме за ці кошти придбав спірну квартиру. Також за власні кошти ним було придбано меблі у вказану квартиру на суму 107 758 грн, які теж є його особистою власністю.
Крім того, 29 серпня 2014 року він придбав для себе та для користування дружині автомобіль Mersedes-Benz. Враховуючи, що за спільною згодою сторони користувалися даним автомобілем, а ОСОБА_1 ним користується і на даний час, він не заперечує проти визнання за нею права власності на автомобіль з присудженням з неї на його користь грошової компенсації.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд: визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ним право особистої приватної власності на меблі на загальну суму 107 758 грн: ліжко та приліжкові тумби (вартістю 12 070 грн), кухня "Бетта Нова" та шафи-купе (вартістю 59 000 грн), стіл-трансформер (вартістю 5 189 грн), диван Антарес 22 (вартістю 2 740 грн), "уголок" " Черокі ", розбірний (вартістю 28 759 грн); визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіль Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2, у розмірі 208 080 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2016 року, яку було постановлено без виходу до нарадчої кімнати та занесено до журналу судового засідання, зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2018 року у складі судді Пінкевич Н. С. позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля Mercedes-Benz, модель E 220 CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля Mercedes-Benz, модель E 220 CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Виділено ОСОБА_1 у власність м`який куточок вартістю 12 000 грн, ліжко вартістю 3 595 грн, тумбочки вартістю 3 632 грн, стіл-трансформер вартістю 5 189 грн, диван вартістю 2 740 грн., всього майна на суму 27 156 грн.
Виділено ОСОБА_2 у власність шафу купе та кухню (вартістю 33 040 грн.)
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості меблів у розмірі 5 884 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що автомобіль Mersedes-Benz, рухомі речі придбані сторонами за час зареєстрованого шлюбу, тому це майно є спільною сумісною власністю подружжя та відповідно частки їх є рівними.
Оскільки доказів того, що станом на 08 лютого 2013 року сторони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет не надано, суд дійшов висновку, що автомобіль Volkswagen Touareg є особистою власністю ОСОБА_2 . Доказів того, що ОСОБА_4 вклала кошти при купівлі даного автомобіля, матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги у частині стягнення компенсації вартості за продаж цього автомобіля задоволенню не підлягають.
Доказів вартості автомобіля Mersedes-Benz сторонами не надано, не внесено коштів на депозитний рахунок суду, тому за кожним із сторін визнано право власності на 1/2 частину цього майна.
При розподілі меблів суд врахував пояснення сторін, що у спірній квартирі фактично проживає ОСОБА_2, і виділив йому меблі, які важче виділити у натурі, а у власність ОСОБА_1 виділив інше рухоме майно.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2018 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та розподілу судових витрат, та прийнято у цій частині нову постанову.
Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2018 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 7 534,19 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 доведено, що спірна квартира АДРЕСА_1, придбана за його особисті кошти, тому є його особистою приватною власністю і не входить до спільно нажитого подружжям майна, а відтак суд першої інстанції здійснив її поділ помилково.
В іншій частині рішення районного суду апеляційний суд вважав законним та обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо іншого майна учасниками процесу не оскаржуються, тому колегією суддів відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2, оскільки квартира придбавалася за її нотаріальної згоди, а у договорі купівлі продажу квартири чітко вказано, що її придбання здійснюється за спільні сумісні кошти подружжя.
Вказує, що апеляційний суд поверхнево розглянув справу, взявши до уваги виключно доводи відповідача, а її доводам і доказам не була надана належна правова оцінка.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення апеляційним судом справи в оскаржуваній частині. Вважає, що належно довів факт того, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, тому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану постанову - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Фаловської І. М. від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 березня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб.
ОСОБА_1 є громадянкою Білорусі, місце проживання в Україні із ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2
ОСОБА_2 з 30 листопада 2012 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на довідку Державного університету телекомунікацій від 16 грудня 2016 року № 05/1644, ОСОБА_2 сам проживав у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4, відповідно до договору від 01 листопада 2011 року у період з листопада 2011 року до липня 2014 року.
30 квітня 2013 року батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого зобов`язався передати належну йому квартиру АДРЕСА_5 . Продаж квартири за домовленістю сторін вчинявся за 160 000 грн, які покупець повністю зобов`язався передати продавцю відразу після підписання цього договору. Розрахунок мав бути здійснено у м. Макіївці з одночасним підтвердженням цього факту письмовою заявою продавця, що є невід`ємною частиною цього договору.
З огляду на розписку від 13 квітня 2013 року, складену ОСОБА_3 та ОСОБА_6, грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США, що еквівалентно 480 000 грн, у рахунок продажу квартири передано та отримано ОСОБА_3 .
З розписки від 27 червня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 взяв у борг в ОСОБА_3 суму у розмірі 60 000 доларів США, що еквівалентно 480 000 грн, для купівлі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 . Вказану суму зобов`язався повернути до 27 червня 2017 року.
27 червня 2013 року ОСОБА_2 укладено попередній договір, за яким сторони зобов`язалися у термін до 27 січня 2014 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 9.7, даний попередній договір укладено за згодою дружини покупця - ОСОБА_1 (том 1, а. с. 39, 132).
31 березня 2014 року ОСОБА_2 придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу, згідно з якого він прийняв у власність (придбав) квартиру АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 502 378,56 грн, із яких 501 562,56 грн передано представнику продавця до підписання цього договору за попереднім договором (том 1, а. с. 6, 40, 66, 67).
Згідно з пунктом 17 договору купівлі-продажу, цей договір укладається за згодою дружини покупця - ОСОБА_1, викладеної у формі нотаріальної заяви 21 травня 2013 року (том 1, а. с. 6).
ОСОБА_1 до матеріалів справи надано розписку, складену 29 травня 2017 року, про те, що 09 березня 2013 року вона взяла у борг у ОСОБА_7 суму у розмірі 32 000 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1 . Вказану суму зобов`язалася повернути до 29 травня 2025 року.
29 серпня 2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на автомобіль Mersedes-Benz, НОМЕР_2 .
Автомобіль Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2 у період часу з 08 лютого 2013 року, перереєстрований на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2016 року.
04 серпня 2014 року ОСОБА_1 придбано меблі: куточок "Черокі" вартістю 28 299 грн, кухню "Бетта Нова" та 2 шафи-купе вартістю 59 000 грн, 22 листопада 2014 року: стіл-трансформер зі склом вартістю 5 189 грн та диван "Антарес 22" вартістю 2 740 грн, 04 жовтня 2015 року: ліжко " ОСОБА_8 " та приліжкові тумби вартістю 12 070 грн.
З огляду на звіт про оцінку майна (меблів) у кількості 5 найменувань за адресою: АДРЕСА_3, ринкова вартість об`єкту оцінки станом на 15 серпня 2017 року становить 52 267 грн, строк дії звіту - 6 місяців від дати оцінки.
Зі звіту про оцінку майна № 32-1/17, складеного ФОП ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_1, ринкова вартість автомобіля Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2, станом на 14 лютого 2017 року становить 279 861 грн.