Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 234/15368/17
провадження № 61-3179св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління",
третя особа - виконуючий обов`язки директора Бороха Андрій Степанович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 09 січня 2020 року в складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" (далі - КП "КТТУ"), третя особа - виконуючий обов`язки директора Бороха А. С., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява обґрунтована тим, що наказом № 40 від 24 лютого 2009 року вона була прийнята на роботу водієм трамваю КП "КТТУ".
Наказом № 65 від 14 вересня 2017 року звільнена з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Вважає, що скорочення чисельності працівників у відповідача фактично не було, одночасно зі скороченням чисельності відповідач 04 серпня 2017 року незаконно уклав договір на автобусне перевезення пасажирів, незважаючи на те, що на той час у Статуті КП "КТТУ" діяльність з автобусного перевезення пасажирів була відсутня.
Також їй не відомо про будь-який документ власника, який би свідчив про зміни в організації виробництва і праці, в тому числі, реорганізації або перепрофілювання КП "КТТУ".
Директор КП "КТТУ", особа уповноважена власником та яка видала наказ № 174 від 12 липня 2017 року, не має права приймати стратегічне рішення щодо припинення трамвайного перевезення пасажирів.
Власником КП "КТТУ" є територіальна громада м. Краматорська, яка не обговорювала та не приймала рішень про припинення у м. Краматорську трамвайного перевезення пасажирів. Більш того відбулося декілька зборів громадян за місцем проживання, які протестували проти припинення трамвайного перевезення пасажирів.
Представницьким органом територіальної громади - Краматорською міською радою рішень про недоцільність та припинення у м. Краматорську трамвайного перевезення пасажирів також не приймалось.
Крім того, на думку позивача, при її звільненні було порушено порядок звільнення:
1. Її звільнили 14 вересня 2017 року, тобто відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" роботодавець повинен був надати первинній профспілковій організації інформацію про заплановане звільнення не пізніше 14 червня 2017 року; проте цього не зроблено, про що свідчить пункт 2 наказу № 174 виконуючого обв`язки директора КП "КТТУ" Соловєй С. В. від 12 липня 2017 року;
2. Не виконані вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України, яка передбачає, що розроблення комплексу заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за участю сторін соціального діалогу; на запит її представника Подибайла В.О. до міського голови з цього приводу їй не надали такої інформації, що свідчить про те, що органи місцевого самоврядування не розробляли заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню;
3. Не виконані вимоги частини третьої статті 43 КЗпП України, згідно якої розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу здійснюється за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника); засідання профспілкового комітету щодо її звільнення не проводилося; про засідання профспілкового комітету, на якому повинно було б розглядатись питання про надання згоди на її звільнення, її ніхто не повідомляв;
4. Не виконані вимоги частини другої статті 40 КЗпП України, згідно якої звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу; разом з попередженням про звільнення 14 липня 2017 року їй були запропоновані вакансії, які існували в КП "КТТУ" на цю дату та на дату звільнення, від яких вона відмовилась; однак їй пропонувались не всі вакансії, які відкривались на підприємстві впродовж 2-х місяців, зокрема вакансії, які відкривались у зв`язку з тим, що 04 серпня 2017 року виконавчий комітет Краматорської міської ради уклав договір з КП "КТТУ" на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування;
5. Трудовий договір з нею був припинений 14 вересня 2017 року, тобто раніше, ніж це передбачено пунктом 1 наказу № 174 від 12 липня 2017 року, відповідно до якого скорочення її посади було передбачено з 01 жовтня 2017 року;
6. При проведенні процедури звільнення не виконано пункт 2 наказу № 174 від 12 липня 2017 року щодо повідомлення територіальної служби зайнятості про майбутнє скорочення чисельності і штату.
Позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ № 65 від 14 вересня 2017 року про припинення з нею трудового договору, поновити її на роботі водієм трамваю, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2017 року по день ухвалення рішення у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 65 від 14 вересня 2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1, поновлено її на роботі водієм трамваю КП "КТТУ".
Стягнуто з КП "КТТУ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 109 611,36 грн.
Рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення з КП "КТТУ" на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в сумі 5 455,13 грн піддано негайному виконанню.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача здійснено з порушенням процедури звільнення, а саме: відповідач не довів, що позивач була запрошена на засідання профспілки щодо її звільнення, не надано письмових доказів щодо сповіщення позивача про засідання профкому; трудовий договір з позивачем припинено раніше ніж передбачено пунктом 1 наказу № 174 від 12 липня 2017 року: в наказі вказано скоротити з 01 жовтня 2017 року, а позивача звільнено 14 вересня 2017 року, що є незаконним. У зв`язку із порушенням процедури звільнення наказ про припинення трудового договору є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 117 КЗпП України затримка розрахунку при звільненні складає 432 дні (з 15 вересня 2017 року по 24 червня 2019 року), а середній заробіток за цей період затримки, виходячи з заробітної плати позивача за липень, серпень 2017 року - 109 611,36 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 09 січня 2020 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 червня 2019 року в частині визнання незаконним наказу № 65 від 14 вересня 2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1, поновлення її на роботі водієм трамваю КП "КТТУ" та негайного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі залишено без змін.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 червня 2019 року в частині стягнення з КП "КТТУ" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 109 611,36 грн та негайного виконання рішення суду про стягнення з КП "КТТУ" на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в сумі 5 455,13 грн скасовано, позов задоволено частково.
Стягнуто з КП "КТТУ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 15 вересня 2017 року по 15 вересня 2018 року (251 робочий день) у сумі 63 686,23 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з КП "КТТУ" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за жовтень 2017 року у сумі 5 328,33 грн.
Зобов`язано КП "КТТУ" при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Вирішено питання судових витрат.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що відповідач не виконав свій обов`язок, що передбачений частиною третьою статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, здійснив звільнення позивача раніше, ніж передбачено пунктом 1 наказу № 174 від 12 липня 2017 року, а саме, 14 вересня 2017 року, в той час, як зміни до штатного розпису були внесені з 01 жовтня 2017 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем при звільненні позивача норм законодавства, що регулює вивільнення працівника за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, що є підставою для визнання наказу № 65 про припинення трудового договору від 14 вересня 2017 року з позивачем незаконним та відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України для поновлення позивача на попередній роботі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подання клопотання про зупинення провадження у справі, несвоєчасне повідомлення суду про набрання законної сили судовими рішеннями у справах, до розгляду яких було зупинено провадження у справі яка розглядається, є діями позивача по зволіканню розгляду справи. Зазначене свідчить про те, що заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі розглядалась судом першої інстанції більше одного року в тому числі з вини ОСОБА_1, що є підставою відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України для прийняття рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу не більш як за один рік.