Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 696/610/16-ц
провадження № 61-3167св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Агрокомплекс",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрокомплекс" на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Шкреби В. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Агрокомплекс" (далі - ДСГП "Агрокомплекс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним на той самий строк та визнання додаткової угоди укладеною.
Позовна заява мотивована тим, що 15 вересня 2010 року між ДСГП "Агрокомплекс" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7121885000:03:000:0557, площею 2,51 га. 28 грудня 2011 року вказаний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Кам`янському районі Черкаської області.
04 вересня 2015 року ДСГП "Агрокомплекс" звернулося до ОСОБА_1
із повідомленням про намір продовжити дії договору. До вказаного повідомлення ДСГП "Агрокомплекс" долучило проект додаткової угоди про продовження дії договору до 15 вересня 2020 року. Зазначене повідомлення відповідачка отримала 10 вересня 2015 року, однак його не розглянула.
Зазначало, що на час звернення до суду із цим позовом
ДСГП "Агрокомплекс" продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за землю.
З огляду на викладене ДСГП "Агрокомплекс" просило суд визнати договір оренди землі від 15 вересня 2010 року № 15, укладений на п`ять років між ДСГП "Агрокомплекс" та ОСОБА_1, поновленим на той самий строк, а також визнати додаткову угоду про продовження дії цього договору укладеною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позову ДСГП "Агрокомплекс" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендодавець заперечував щодо подальшого використання земельної ділянки орендарем, про що його повідомив, і у розумінні положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" це унеможливлює автоматичну пролонгацію договору оренди. Крім того, позивачем не дотримано обов`язкової умови для вирішення питання пролонгації спірного договору оренди, оскільки заява позивача щодо продовження дії договору оренди була направлена орендодавцю пізніше, ніж за місяць до закінчення цього договору.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ДСГП "Агрокомплекс" відхилено, рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачка (орендодавець) висловила позивачу (орендарю) свою незгоду щодо подальшого використання земельної ділянки орендарем, про що його повідомила.
Суд зазначив, що моментом вчинення правочину необхідно вважати момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, склали та скріпили підписом письмовий документ, у якому зафіксовані правові наслідки цього правочину, а не момент державної реєстрації цього договору.
Таким чином, встановивши, що строк дії договору оренди сторонами погоджено до 15 вересня 2015 року, повідомлення про продовження строку дії договору оренди орендодавцю направлено 04 вересня 2015 року, а отримано орендодавцем 10 вересня 2015 року, апеляційний суд вважав, що вказане повідомлення направлено позивачем з пропуском місячного строку до закінчення дії договору, встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
Крім того, суд вважав, що ОСОБА_1 своєчасно повідомила позивача про відсутність бажання укладати договір на новий строк, направивши орендареві відповідний лист, що вказує на відсутність у орендодавця волевиявлення на поновлення договору оренди землі, а у орендаря - переважного права на поновлення договору оренди землі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, ДСГП "Агрокомплекс" просить скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що після закінчення п`ятирічного строку дії договору орендар продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, сплачував орендодавцю орендну плату за користування землею та на момент звернення до суду з цим позовом відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є законним орендарем спірної земельної ділянки. Врахування зазначених вище обставин є необхідним для правильного застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", якою разом із статтею 764 ЦК України передбачено можливість автоматичної пролонгації договору оренди. Також суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-4цс15, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДСГП "Агрокомплекс" на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року і витребувано із Кам`янського районного суду Черкаської області цивільну справу № 696/610/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року справу за позовом ДСГП "Агрокомплекс" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним на той самий строк та визнання додаткової угоди укладеною призначено до судового розгляду.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти доводів касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення вважала законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,51 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7121885000:03:000:0557, яка розташована на території Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області (а. с. 52).
15 вересня 2010 року ОСОБА_1 та ДСГП "Агрокомплекс" уклали договір № 19 оренди землі загальною площею 2,51 га, кадастровий номер 7121885000:03:000:0557, строком на п`ять років.
15 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ДСГП "Агрокомплекс" був підписаний акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки (а. с. 7).
28 грудня 2011 року договір оренди землі від 15 вересня 2010 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Кам`янському районі Черкаської області, про що в державному реєстрі земель вчинено запис № 712188504000732 (а. с. 6).
15 серпня 2015 року ОСОБА_1 направила на адресу ДСГП "Агрокомплекс" заяву від 11 серпня 2015 року про відсутність згоди продовжувати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7121885000:03:000:0557, що підтверджується описом вкладення цінного листа (а. с. 57). Згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення цей лист був отриманий позивачем 18 серпня 2015 року (а. с. 58).
04 вересня 2015 року ДСГП "Агрокомплекс" направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір укласти договір оренди землі на той самий строк, на який було укладено договір оренди від 15 вересня 2010 року, та продовжити його дію до 15 вересня 2020 року. Також відповідачці було направлено додаткову угоду (а. с. 13). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала зазначений лист-повідомлення 10 вересня 2015 року (а. с. 14).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.