ПОСТАНОВА
Іменем України
17 червня 2020 року
Київ
справа №826/4364/17
провадження №К/9901/800/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Єресько Л. О.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи - Генеральної прокуратури України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Аблова Є. В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я. М., Шурка О. І.
І. Суть спору
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), за участю третьої особи - Генеральної прокуратури України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невключенні до наказу МВС України від 03 червня 2016 року № 462 "Про затвердження Інструкції про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України" такої категорії осіб, які мають право відповідно до законодавства на безоплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України, як пенсіонери з числа працівників прокуратури, які обслуговувалися до виходу на пенсію у медичних закладах МВС України і зберегли таке право в силу частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру", учасника бойових дій із числа пенсіонерів прокуратури, які користувалися при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміни місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
1.2. зобов`язати відповідача включити до наказу МВС України від 03 червня 2016 року № 462 "Про затвердження Інструкції про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України" таку категорію осіб, які мають право відповідно до законодавства на безоплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України, як пенсіонери з числа працівників Генеральної прокуратури України, які обслуговувалися до виходу на пенсію у медичних закладах МВС України і зберегли таке право в силу частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру", учасника бойових дій із числа пенсіонерів прокуратури, які користувалися при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміни місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
1.3. визнати протиправною відмову службової особи - заступника начальника Управління охорони здоров`я та реабілітації МВС України Смик А. С. у наданні позивачу права користування Центральною поліклінікою МВС України та Центральним госпіталем МВС України, як пенсіонеру Генеральної прокуратури України в силу частини тртьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" та учаснику бойових дій (АТО) із числа пенсіонерів прокуратури, які користувалися при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміни місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
1.4. визнати за позивачем право на безкоштовне медичне обслуговування в медичних закладах, в яких позивач перебував на обліку до виходу на пенсію, а саме: Центральної поліклініки МВС України та Центрального госпіталю МВС України на підставі частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без будь-яких додаткових умов і обмежень;
1.5. визнати протиправними дії Центральної поліклініки МВС України щодо відмови позивачу у безоплатному медичному обслуговуванні;
1.6. зобов`язати Центральну поліклініку МВС України надавати позивачу безкоштовне медичне обслуговування, безоплатні медичні послуги у повному об`ємі на підставі частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без будь-яких додаткових умов і обмежень;
1.7. зобов`язати Центральний госпіталь МВС України надавати позивачу безкоштовне медичне обслуговування, безоплатні медичні послуги у повному об`ємі на підставі частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без будь-яких додаткових умов і обмежень.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час роботи в Генеральній прокуратурі України з 1995 року та після виходу на пенсію в 2010 році він користувався послугами поліклініки та госпіталем центрального апарату МВС України, в яких позивач та інші пенсіонери Генеральної прокуратури України перебували на обліку та обслуговувались під час роботи і після звільнення з органів прокуратури, перебуваючи на пенсії згідно із Законом України "Про прокуратуру".
2.1. Вказує, що частина третя статті 84 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ аналогічно до раніше діючої редакції частини чотирнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1999 року № 1789-ХІІ встановлює, що за пенсіонерами та членами їх сімей зберігаються гарантії соціального захисту, передбачені цим законом та іншими законодавчими актами. Пенсіонери та члени їх сімей, що проживають разом з ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію прокурора, незалежно від укладених договорів і перерахування коштів Генеральною прокуратурою України.
2.2. Однак, МВС України, на думку позивача, безпідставно зменшено надання медичних послуг Центрального госпіталю та поліклініки МВС України, що призвело до порушення прав пенсіонерів з числа працівників Генеральної прокуратури України на медичне обслуговування, які до виходу на пенсію обслуговувались у закладах охорони здоров`я МВС України, у тому числі й позивача.
2.3. Вважаючи протиправною відмову Центральної поліклініки МВС України та Центрального госпіталю МВС України у наданні медичного обслуговування в Центральній поліклініці МВС України та Центральному госпіталі МВС України на постійній основі як пенсіонера з числа працівників Генеральної прокуратури України, учасника бойових дій, ОСОБА_1 звернувсь до суду з цим позовом.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 у період з 1995 року по 2010 рік працював у Генеральній прокуратурі України.
4. В 2010 році у зв`язку із виходом на пенсію позивача звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України.
5. У період роботи в Генеральній прокуратурі Україні та після виходу на пенсію ОСОБА_1 отримував медичну допомогу в Центральній поліклініці МВС України та Центральному госпіталі МВС України відповідно до укладених договорів між Генеральною прокуратурою Україною та Центральною поліклінікою МВС України.
6. 07 лютого 2017 року між Генеральною прокуратурою України та Центральною поліклінікою МВС України укладено аналогічний договір № ЦП-46, в якому позивач був включений до переліку осіб, які згідно з договором, можуть отримувати медичні послуги до вичерпання суми договору за фактичними витратами.
7. Листом МВС України від 17 лютого 2017 року № 33/1-42зі за наслідками розгляду запиту позивача на інформацію від 13 лютого 2017 року, останнього повідомлено, що йому надаються медичні послуги Центральною поліклінікою МВС України, на обліку в якій він перебував до виходу на пенсію, на підставі договорів укладених між Генеральною прокуратурою України та Центральною поліклінікою МВС України. Термін дії цього договору до 31 грудня 2017 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 18 квітня 2018 року залишено без розгляду позовні вимоги позивача щодо:
визнання протиправною відмову службової особи - заступника начальника Управління охорони здоров`я та реабілітації МВС України Смик А. С. у наданні позивачу права користування Центральною поліклінікою МВС України та Центральним госпіталем МВС України, як пенсіонеру Генеральної прокуратури України в силу частини тртьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" та учаснику бойових дій (АТО) із числа пенсіонерів прокуратури, які користувалися при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміни місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
визнання за позивачем право на безкоштовне медичне обслуговування в медичних закладах, в яких позивач перебував на обліку до виходу на пенсію, а саме: Центральної поліклініки МВС України та Центрального госпіталю МВС України на підставі частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без будь-яких додаткових умов і обмежень;
визнання протиправними дії Центральної поліклініки МВС України щодо відмови позивачу у безоплатному медичному обслуговуванні;
зобов`язання Центральну поліклініку МВС України надавати позивачу безкоштовне медичне обслуговування, безоплатні медичні послуги у повному об`ємі на підставі частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без будь-яких додаткових умов і обмежень;
зобов`язання Центрального госпіталю МВС України надавати позивачу безкоштовне медичне обслуговування, безоплатні медичні послуги у повному об`ємі на підставі частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без будь-яких додаткових умов і обмежень.
9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, в позові відмовлено.
10. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що безкоштовне медичне обслуговування позивача Центральною поліклінікою МВС України та Центральним госпіталем МВС України можливе за наявності укладених між Генеральною прокуратурою України та відомчими медичними закладами системи МВС України договорів та в межах перерахованих Генеральною прокуратурою України на рахунки медичних закладів коштів.
11. Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
13. Свою касаційну скаргу мотивує неправильним тлумаченням судами попередніх інстанцій приписів законодавства. Вказує, що норма закону, встановлена другим реченням частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" викладена і сформульована таким чином, що не допускає протиріч, а саме: "Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію прокурора". Таким чином, оскільки позивач обслуговувався на момент виходу на пенсію у Центральній поліклініці МВС України, то, на думку позивача, він зберіг право на безкоштовне медичне обслуговування у цій поліклініці.
13.1. Наголошує, що підзаконний акт не може скасувати чи обмежити право пенсіонера прокуратури на безкоштовне медичне обслуговування у тих медичних закладах, в яких пенсіонер перебував на обліку до виходу на пенсію, оскільки це право встановлено Законом України "Про прокуратуру", а відтак посилання судів на постанову Кабінету Міністрів України від 07 травня 2008 року № 425, на думку позивача, є неправильним застосуванням норм матеріального права у вигляді застосування норми, яка не підлягає застосуванню.
14. Водночас, представники МВС України та Генеральної прокуратури України у своїх відзивах вказують на безпідставність касаційної скарги і просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до частин першої - третьої статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
22. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру", згідно з частиною другою статті 83 якого прокурор та члени його сім`ї користуються в установленому порядку безоплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї прокурора, які проживають разом з ним, обслуговуються у тих медичних закладах, що й прокурор.
23. В силу частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію прокурора.
24. Визначення медичного обслуговування міститься у приписах статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, та означає діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою.
25. Своєю чергою під медичною допомогою в розумінні положень статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, є діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.