ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №809/2104/13-а
адміністративне провадження №К/9901/28490/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року (суддя Гундяк В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року (судді: Кузьмич С.М. (головуючий), Гулид Р.М., Улицький В.З.) у справі № 809/2104/13-а за позовом Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" (далі - позивач, КП "Івано-Франківськводоекотехпром") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005371701 від 16.05.2013.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005371701 від 16.05.2013 в частині визначення штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючий орган нарахував штрафні санкції позивачу, в тому числі і за період з квітня по червень 2011 року, не зазначивши відповідний податковий період, за який нараховано штрафні санкції в кожному випадку окремо та розрахувавши їх в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку, тобто 3 грн за кожне порушення, що суперечить вимогам пункту 11 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), яким визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КП "Івано-Франківськводоекотехпром" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 12 березня 2013 року до 15 квітня 2013 року контролюючим органом проводилась планова виїзна перевірка КП "Івано-Франківськводоекотехпром" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року. Актом від 22 квітня 2013 року за № 3276/22-1/32360815, складеним за результатом здійснення вказаної перевірки, встановлено порушення позивачем вимог пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого, залишок несплаченого ПДФО станом на 19 квітня 2013 року складав 3 102 194,00 грн, з якого заборгованість в сумі 2 861 985,95 грн виникла внаслідок несплати податку на доходи фізичних осіб за квітень-грудень 2011 року та січень-листопад 2012 року. Крім цього, встановлено також порушення порядку заповнення та подання позивачем, як податковим агентом, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а саме - відображено недостовірні відомості у задекларованих розрахунках.
Контролюючим органом, на підставі вказаного акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0005371701 від 16 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок з доходів найманих працівників на 2 861 985,95 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 221 489,34 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відомості квартальних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років не відповідають фактичним обставинам, що не заперечується позивачем та підтверджується даними проведеної перевірки. Відповідачем проведено розрахунок повноти, своєчасності перерахування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб КП "Водоекотехпром" за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, згідно з додатком 1 до вказаного акта перевірки від 22 квітня 2013 року. Згідно цього розрахунку, позивач не виконував обов`язок щодо своєчасної сплати податкового боргу внаслідок чого, починаючи з січня 2011 року до грудня 2012 року за ним щомісяця рахувалася сума нарахованих, однак не виплачених сум такого податку. Зі змісту розрахунку пені по податку з доходів фізичних осіб за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб КП "Водоекотехпром" за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року (Додаток № 2 до вказаного акта перевірки) встановлено, що у місячні податкові періоди, в яких податкове зобов`язання задеклароване позивачем суми податкового боргу не погашалися, що відповідно до вимог Податкового кодексу України тягне за собою накладення відповідних штрафних санкцій.
Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення № 0005371701 від 16 травня 2013 року в частині визначення розміру основного платежу є правомірним, оскільки позивачем (зокрема, в судових засіданнях) не заперечувалось проти визначеного відповідачем розміру основного зобов`язання та не надано доказів завищення відповідачем суми основного податку. Тоді як, штрафні санкції, застосовані до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, визначені відповідачем невірно. Розраховувати штрафні санкції необхідно було від суми відображеної відповідачем в розрахунку до акту перевірки (Додатку № 1), а також в квартальних податкових розрахунках сум доходу за формою № 1 ДФ за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років, а саме від суми - 4 986 974,52 грн. Відповідач виходив з того, що така сума складає 4 883 917,34 грн, від якої і розрахував штрафні санкції, а також не врахував положення підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також наданих контролюючим органом розрахунків суми штрафних санкцій, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункти 54.1, 54.2 статті 54.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
10.2. Пункти 58.1, 58.2 статті 58.
У разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.