ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №810/1790/16
адміністративне провадження №К/9901/41491/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року (судді: Щавінський В.Р. (головуючий), Панова Г.В., Горобцова Я.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (судді: Бєлова Л.В. (головуючий), Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.) у справі № 810/1790/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (далі - позивач, ТОВ "Аніка") звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФСУ), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Київський області), Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач-3, контролюючий орган, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області), третя особа - Міністерство фінансів України (далі - третя особа, Мінфін України) про визнання незаконним та скасування рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 09.10.2015 № 11550/10-10-13-11-02-10, визнання незаконним та скасування рішення (лист) ГУ ДФС у Київській області від 14.12.2015 № 3257/10/10-36-11-01-10, визнання незаконним та скасувати рішення ДФС України від 16.03.2016 № 5653/6/99-99-11-02-02-15, зобов`язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданих ТОВ "Аніка" копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податкових період за вересень 2015 року до облікових даних щодо позивача у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за звітний період - вересень 2015 року на машинозчитувальному носієві з посиланням на Закон України "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким з 1 січня 2015 року скасована норма Податкового кодексу України про зобов`язання платника податків подавати до органу Державної фіскальної служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Позивач зазначає про необґрунтованість рішенням ДФСУ від 16.03.2016 № 5653/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги та ГУ ДФС у Київській області від 14.12.2015 № 3257/10/10-36-11-01-10 про результати розгляду скарги, якими у задоволенні скарг позивача було відмовлено, оскільки вказані органи державної влади не наділені повноваженнями щодо перегляду рішень територіальних органів Державної фіскальної служби. Позивач зазначає, що вказане рішення ДФСУ є незаконним у зв`язку з тим, що скарга позивача була прийнята особою, яка не мала владних повноважень безпосередньо здійснювати перегляд рішень ГУ ДФС у Київській області та ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, а рішення було прийнято не керівником ДФСУ, а його заступником. Крім того, позивач зазначає, що оскільки протягом 20-денного строку ДФСУ не було прийнято жодного рішення розпорядчого характеру (про задоволення скарги, відмову у задоволенні скарги або повернення скарги) його скарга має вважатися повністю задоволеною, а оскаржуване рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 09.10.2015 № 11550/10-10-13-11-02-10 скасованим. Позивач також зазначає, що оскаржувані рішення ДФСУ та ГУ ДФС у Київській області є протиправними, оскільки не містять мотивів та висновків на підтвердження правомірності відмови ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у прийнятті копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2015 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку, тоді як відповідні рішення контролюючих органів такі права позивача не порушували.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ТОВ "Аніка" подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Аніка" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Аніка" зареєстровано як юридична особа з 3 вересня 2004 року, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 12 січня 2015 року між ТОВ "Аніка" та ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області укладено договір про визнання електронних документів, згідно з яким контролюючим органом визнаються податковою звітністю подані позивачем податкові документи (податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи) в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.
9 жовтня 2015 року позивачем подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області лист за вих. № 157/10-15, в якому зазначалося, що позивач подає копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі за звітний період - вересень 2015 року, який зберігається на машинозчитувальному носії інформації. До листа додано копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних (код за ЄДРПОУ 33077997) в електронній формі за звітний податковий період вересень 2015 року на флеш носієві "Kingston", серійний номер Н-009, ємністю 64 гігабайт зеленого кольору у файлі " НОМЕР_1 .XML" у кореневій директорії (папці) з можливістю машинного зчитування через USB. 9 жовтня 2015 року вказаний лист було зареєстровано ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області вх. № 19656/10.
9 жовтня 2015 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на адресу позивача направлено лист за вих. № 11550/10/10-13-11-02-10, яким роз`яснено, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних ("за формою J1201508") починаючи зі звітності за січень 2015 року, до контролюючого органу не подається.
23 листопада 2015 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Київській області із скаргою про перегляд і скасування рішення контролюючого органу вих. № 207/11-15. 14 грудня 2015 року ГУ ДФС у Київській області направило на адресу позивача відповідь - рішення про розгляд скарги, у якій зазначено про відсутність порушень при наданні ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області рішення (листа) № 11550/10/10-13-11-02-10.
26 січня 2016 року позивач звернувся до ДФСУ із скаргою про перегляд і скасування рішення контролюючого органу вих. № 18/01-16. 16 березня 2016 року ДФСУ прийняте рішення про результати розгляду скарги вих. № 5653/6/99-99-11-02-02-15, яким скаргу позивача залишено без задоволення.
26 січня 2016 року позивач надіслав до Міністерства фінансів України скаргу про перегляд і скасування рішення контролюючого органу вих. № 21/01-16, яку 15 лютого 2016 року направлено для розгляду до ДФСУ. 9 жовтня 2015 року позивачем подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області лист вих. № 157/10-15, в якому зазначалося, що позивач подає копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі за звітний період - вересень 2015 року, який зберігається на машинозчитувальному носії інформації.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені відповідачами при прийнятті оскаржуваних рішень, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень процесуального законодавства при розгляді даної справи, а також положень Податкового кодексу України та Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (затверджений наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014) щодо повноважень органів ДФС та їх меж, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Відповідачами відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Стаття 46.
46.1. Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.
Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.
46.2. Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
У складі фінансової звітності платник податків має право зазначати тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.
46.3. Якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.
46.4. Якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов`язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.
У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід`ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.
46.5. Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов`язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).
Форма декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) встановлюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 179.9 статті 179 цього Кодексу.
Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена пунктом 49.2 статті 49 цього Кодексу, та порядок переходу платників податків на подання такої декларації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття контролюючим органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України.
Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов`язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.
46.6. Якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов`язаний оприлюднити нові форми звітності.
До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.
Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, повинен здійснити заходи, пов`язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.
Вимоги статей 46-50 цього Кодексу не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб`єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.
10.2. Пункт 55.2 статті 55.
Контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.
10.3. Пункти 56.1- 56.10 статті 56.
56.1. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
56.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
56.3. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.
Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
56.4. Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.
Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.
56.5. Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
56.6. У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
56.7. У разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.
56.8. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
56.9. Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.