ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №127/18125/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці
на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 9 листопада 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Бар`як А.С.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Сторчака В.Ю., суддів Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці, відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії УПФУ в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника;
зобов`язати УПФУ в м. Вінниці призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 1 серпня 2016 року, враховуючи розмір заробітної плати ОСОБА_2 згідно відомостей довідки прокуратури Вінницької області №18/38 від 14 серпня 2012 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 9 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача щодо призначення позивачу пенсії по втраті годувальника відповідно до норм Закону України "Про прокуратуру".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" 2 березня 2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, на думку відповідача, позивачем у своєму адміністративному позові не наведено його права на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
Виходячи із наведеного, відповідач вважає, що у зв`язку із смертю чоловіка позивача у неї виникло право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.
Позиція інших учасників справи
20 березня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №127/18125/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 15 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №127/18125/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 червня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 з 1 листопада 1993 року перебуває на обліку в УПФУ в м. Вінниці та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону №1058-IV.
Також позивач є вдовою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, який при житті отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону №1697-VII.
1 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в м. Вінниці із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, згідно із Законом №1697-VII.
Листом від 15 серпня 2016 року №245/П-1 відповідач відмовив позивачу в призначенні вказаної пенсії, посилаючись на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України, "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв`язку з чим, на переконання відповідача, з 1 червня 2015 року пенсії у порядку та на умовах, визначених вказаними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.
Разом з тим, Управління зазначило, що переведення позивача на пенсію по втраті годувальника можливе лише за умови, якщо її розрахунок буде провадитися відповідно до Закону №1058-IV.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 9 листопада 2016 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною дев`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Схожа за змістом норма міститься і в частині першій статті 36 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.