ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №206/4411/16-а
адміністративне провадження №К/9901/43764/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України
про перерахунок та індексацію пенсії, стягнення моральної шкоди
за касаційною скаргою Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України
на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Зайченко С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Суховарова А.В., суддів Головко О.В., Ясенової Т.І.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
29 липня 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (далі також - відповідач), в якому просив зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з дати набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах з 28 листопада 2014 року, зобов`язати здійснити індексацію пенсії з 7 жовтня 2015 року, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 29 січня 2016 року по 29 липня 2016 року; в решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що позовні вимоги про здійснення індексації та виплати пенсії ОСОБА_1 з 29 січня 2016 року по 29 липня 2016 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Постанова №1078), з урахуванням фактично виплачених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування, в чому саме полягає заподіяння моральної шкоди, відсутнє обчислення заявленої до стягнення суми шкоди, а тому суди дійшли висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що у відповідності до частини шостої статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та абзацу 3 частини сьомої пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів та за наявності відповідних коштів.
Крім того, відповідач вказує на те, що, як зазначено у рішенні суду першої інстанції, в постанові Кабінету Міністрів України №190 від 10 березня 2016 року, якою затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік, відсутні прямі норми щодо індексації пенсій. Тобто, зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що кошти для індексації пенсій всім пенсіонерам та позивачу в бюджеті Пенсійного фонду України передбачені не були, а тому індексація пенсії позивача в 2016 році проводитися не повинна.
Позиція інших учасників справи
15 травня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №206/4411/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 15 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №206/4411/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 червня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 28 листопада 2014 року позивачу ОСОБА_1 виповнилося 55 років.
Рішенням УПФУ в Самарському районі м. Дніпропетровська (реорганізовано в Лівобережне об`єднане УПФУ в м. Дніпропетровську) №82 від 3 серпня 2015 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, як такому, що немає необхідного пільгового стажу 12,6 років.
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2015 року у справі №206/5289/15-а, яка набрала законної сили 10 листопада 2015 року, зобов`язано УПФУ в Самарському районі м. Дніпропетровська (реорганізовано в Лівобережне об`єднане УПФУ в м. Дніпропетровську) призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з дня набуття ним права на пільгову пенсію.
Відповідно до протоколу №82397 від 23 листопада 2015 року позивачу з 3 липня 2015 року була призначена пенсія за віком в розмірі 1428,40 грн.
Також судами було встановлено, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії він перебував у трудових відносинах з ТОВ "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика".
6 жовтня 2015 року позивач був звільнений з вищезазначеного підприємства за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки.
Розпорядженням №159504 від 2 грудня 2015 року пенсія позивача у зв`язку з припиненням ним трудової діяльності пенсійним фондом була перерахована.
З цього ж розпорядження судами встановлено, що розмір пенсії позивача з моменту призначення та після перерахунку не змінився та складає 1428,40 грн.
21 січня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо проведення індексації його пенсії починаючи з 6 жовтня 2015 року. Однак у своїй відповіді відповідач відмовив йому в перерахунку та індексації пенсії.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 9 липня 2003 року №1058 (далі - Закон №1058), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 42 Закону №1058-IV, в редакції чинній з часу виникнення спірних правовідносин до 1 січня 2017 року, пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.