ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №806/1774/16
адміністративне провадження №К/9901/36849/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України,
третя особа - головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,
про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Шуляк Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів Жизневської А.В., Котік Т.С.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про :
визнання протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання інформаційного повідомлення до Пенсійного фонду України про наявність підстав для перерахунку пенсії з 1 січня 2016 року згідно чинного законодавства;
зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України надіслати до Пенсійного фонду України інформацію про підстави перерахунку пенсії з 1 січня 2016 року на підставі пункту 2 Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 №45, з врахуванням частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), яка вступила в дію згідно Закону №900-8 від 23 грудня 2015 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаправленні Пенсійному фонду України інформації про підстави перерахунку пенсії позивачеві з 1 січня 2016 року, як це передбачено пунктом 2 Порядку №45.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що до компетенції МВС належить виключно повідомлення про підстави перерахунку пенсії для певної категорії військовослужбовців (співробітників), а не щодо конкретної особи; вказує, що перерахунок пенсії здійснюється виключно на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, які надаються державним органом, з якого особа звільнена зі служби, а не згідно інших документів, наданих будь-яким іншим органом; також вказує, що встановлення вперше розмірів грошового забезпечення для працівників Національної поліції України не породжує підстав для перерахунку пенсії колишнім працівникам міліції.
Позиція інших учасників справи
10 травня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №806/1774/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 15 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №806/1774/16та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 червня 2020 року.
З касаційною скаргою позивачем подано клопотання про участь у розгляді справи, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому пенсія призначена відповідно до положень Закону №2262-XII.
У серпні 2016 року позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою про направлення до органів Пенсійного фонду України інформації про зміну грошового забезпечення, зумовлену постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року.
Листом від 8 вересня 2016 року №15/2-Б-1376 Міністерство внутрішніх справ України відмовило позивачу в направленні такої інформації. Формулюючи мотиви відмови, відповідач зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року не є актом, яким було змінено розміри і види грошового забезпечення поліцейських, оскільки цим нормативно-правовим актом розмір і види грошового забезпечення поліцейських було встановлено вперше. До цього такої категорії працюючих не було.
Не погодившись із правовою позицією відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.