ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №514/1675/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17239/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Арцизького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Арцизького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області
на постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 28 лютого 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Тончевої Н.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Джабурія О.В., суддів Вербицької Н.В., Крусяна А.В.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області (замінене правонаступником - Арцизьким об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Одеської області), в якому просила суд:
визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області №127845 від 15 березня 2013 року про перерахунок пенсії;
зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області провести вірне призначення, нарахування та виплату пенсії за віком з 15 березня 2013 року з врахуванням для обчислення пенсії визначеного у встановленому порядку показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні року, що передують року нарахування пенсії, а саме з 2010, 2011, 2012 роки, з врахуванням виплачених сум.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що перерахунок відповідачем проведений неправомірно, оскільки фактично позивачка не зверталася до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій, а просила призначити їй іншу пенсію за іншим Законом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачка була звільнена від займаної посади вчителя початкових класів НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів - д/з" с. Богданівка Тарутинського району Одеської області у зв`язку із виходом на пенсію за вислугою років. Після призначення пенсії за вислугу років позивачка з 8 січня 2010 року прийнята на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, а тому з січня 2010 року виплату призначеної пенсії позивачці припинена. 5 лютого 2013 року позивачка знову звернулася до УПФ України у Тарутинському районі Одеської області з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший. Під час призначення пенсії позивачці за вислугу років у 2010 році застосовано середню заробітну плату за календарний рік, що передує року звернення за призначення пенсії, а саме за 2009 рік. Таким чином, позивачці проведено відповідний перерахунок та її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Позиція інших учасників справи
19 липня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №514/1675/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 15 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №514/1675/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 червня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивачка з 15 серпня 1984 року працювала на посаді вихователя. В подальшому, з 1 вересня 1984 року її переведено на посаду вчителя початкових класів Богданівської середньої школи, що підтверджується копією трудової книжки.
4 січня 2010 року позивачку звільнено з посади вчителя початкових класів НВК "ЗОШ 1-3 ступенів - д/з" с. Богданівка у зв`язку із виходом на пенсію за вислугою років.
Після цього, 4 січня 2010 року позивачка звернулася до УПФ України у Тарутинському районі з заявою про призначення пенсії за вислугу років, яка їй була призначена протоколом №1/4 від 6 січня 2010 року.
8 січня 2010 року позивачка знову прийнята на посаду вчителя початкових класів НВК "ЗОШ 1-3 ступенів - д/з" с. Богданівка.
5 лютого 2013 року позивачка звернулася до УПФ України у Тарутинського районі Одеської області з заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При заповненні бланку заяви нею зазначено "переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії", але фактично вона просила призначити їй пенсію за віком.
Відповідно до розпорядження №127845 від 15 березня 2013 року позивачці здійснено не призначення пенсії за віком, а перерахунок пенсії за віком за новою формулою та призначено пенсію щомісячно у розмірі 1077 гривень 91 копійки з 15 березня 2013 року, де в розрахунок була узята середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях національної економіки України за 2009 рік на одну особу в цілому по Україні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Тарутинського районного суду Одеської області від 28 лютого 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 9 липня 2003 року №1058 (далі - Закон №1058), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Так, згідно зі статтею 9 Закону №1058 за рахунок коштів ПФУ в солідарній систем призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
На підставі частини першої статті 26 вказаного Закону позивач має право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.