ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
16 червня 2020 року
справа №640/18985/18
адміністративне провадження №К/9901/4581/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.
за участю секретаря судового засідання Статілко Ю. С.
за участю представників
позивача - Сьомочкіної Є. М. адвоката за довіреністю від 16 травня 2019 року,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл-Фаст Україна"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року у складі судді Кузьменка В.А.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у складі суддів Василенка Я. М., Кузьменка В. В., Шурка О. І.
у справі № 640/18985/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл-Фаст Україна"
до Головного управління ДФС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Селл-Фаст Україна" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2018 року № 002241401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 249 976,00 грн, з яких за основним платежем - 999 981,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 249 995,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 09 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, відмовив Товариству в задоволенні позову.
3. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій висновувалися з доведеності податковим органом складу податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірного рішення відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі № 640/18985/18 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
5. Верховний Суд ухвалою від 24 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував справу №640/18985/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва.
6. 27 лютого 2020 року справа №640/18985/15 надійшла до Верховного Суду.
7. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
10. Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
11. 12 червня 2020 року на адресу Верховного Суду від податкового органу надійшло клопотання про оголошення перерви у справі, яке відхилене Судом.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суди попередніх інстанцій установили, що у липні - серпні 2018 року відповідач провів документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2013 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 22.08.2018 №558/26-15-14-01-03/34288558 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 016 292,00 грн, в тому числі за січень 2015 року на суму 5 556,00 грн, за квітень 2015 року на суму 16 312,00 грн, за липень 2015 року на суму 78 522,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 77 620,00 грн, за травень 2016 року на суму 16 275,00 грн, за червень 2016 року на суму 190 345,00 грн, за вересень 2016 року на суму 29 277,00 грн, за квітень 2017 року на суму 2 374,00 грн, за травень 2017 року на суму 305 630,00 грн, за серпень 2017 року на суму 64 902,00 грн, за грудень 2017 року на суму 44 029,00 грн, за січень 2018 року на суму 185 450,00 грн.
10 вересня 2018 року на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України керівник податкового органу прийняв податкове повідомлення-рішення №002241401, яким позивачу за порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 249 976,00 грн, з яких за основним платежем - 999 981,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції - 249 995,00 грн на підставі пункту 57.3 статті 57, пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.
Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про те, що позивач не нарахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціям з безоплатної роздачі учасникам (покупцям) під час проведення рекламно-маркетингових заходів рекламних матеріалів інформаційного характеру, а також придбаних у ТОВ "Реклама і Маркетинг" рекламних матеріалів, які були включені до складу податкового кредиту відповідних періодів під час їх придбання та у подальшому не відображені у складі податкових зобов`язань за правилами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 188.1 статті 188 цього Кодексу.
В акті перевірки зазначено, що позивач за перевіряємий період ввіз на митну територію України в рамках укладених з "Cell-Fast Sp. Z o o" (Польща) договорів рекламні матеріали інформаційного характеру (стенди, зразки кольорів, софіта, панелі BRYZA, зразки кольорів водостоків INES, зразки кольорів (ринв, муфт, лійок, заглушок) безрукавок BRYZA, кепок CELLFAST, курток, ручок BRYZA, футболок BRYZA та інше) на загальну суму 4 440 503,71 грн, які відображені у бухгалтерському обліку Дт 209 Кт 632; позивач у перевіряємому періоді придбав у ТОВ "Реклама і Маркетинг" рекламні матеріали (рекламні постери, візитівки, гарантійні талони BRYZA, буклети та інше) на загальну суму 469 723,07 грн, які відображені у бухгалтерському обліку Дт 209 Кт 632. Суми податку на додану вартість, сплачені при ввезенні на митну територію України рекламних матеріалів інформаційного характеру та придбаних у ТОВ "Реклама і Маркетинг" рекламних матеріалів, позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні періоди.
Досліджуючи обставини, суди попередніх інстанцій установили, що позивач вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які безоплатно роздані учасникам (покупцям) під час проведення рекламно-маркетингових заходів, відобразив у складі витрат на збут (рахунок 93) на підставі П(С)БО 16 "Витрати".
Відповідач не заперечує факт віднесення безоплатно розданої продукції до складу витрат позивача.
На підтвердження проведення рекламно-маркетингових заходів позивач надав копії наказу ТОВ "Селл-Фаст Україна" про проведення рекламного заходу, а саме святкування з нагоди 10-річчя компанії, додаток до наказу - рекламні засоби, які плануються використати в рекламно-презентаційному заході, а саме святкування з нагоди 10-річчя компанії, календарний план проведення заходів, кошторис витрат та звіти про проведення рекламно-презентаційного заходу, наявні в матеріалах справи. Також фактичне використання рекламних матеріалів підтверджується фотоматеріалами, що зроблені під час таких заходів, які надавалися до перевірки, актами списання товарів та поясненнями генерального директора Товариства Михайлова О. В., що відображено в акті перевірки.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. У доводах касаційної скарги позивач зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України щодо віднесення операції з безоплатної роздачі рекламної продукції для рекламних цілей до операцій поставки, що підлягає оподаткуванню ПДВ.
Позивач посилається на не застосування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №826/16831/14 та у постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 року №826/1126/15, які не враховані судами попередніх інстанцій в порушення частини п`ятої статті 242 КАС України та частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Товариство зазначає про відсутність законодавчо визначеного обов`язку позивача підтверджувати включення вартості безоплатно переданих товарів рекламного призначення до складу вартості інших самостійно виготовлених товарів/послуг.
Скаржник доводить, що суди попередніх інстанцій з огляду на приписи статей 77-78, 173 Кодексу адміністративного судочинства України порушили порядок дослідження доказів.
14. 12 червня 2020 року відповідач надав до Суду відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін. Одночасно податковий орган заявив клопотання про заміну відповідача у справі в порядку статті 52 КАС України, яке задоволено Верховним Судом, здійснено заміну Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.
15. 12 червня 2020 року від Товариства надійшли додаткові пояснення щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14.
Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Підпункт "а" підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14.
Безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.
Підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14.
Товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Підпункт "а" пункту 185.1 статті 185.
Об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Пункт 188.1 статті 188.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).