РІШЕННЯ
Іменем України
15 червня 2020 року
Київ
справа №9901/33/19
адміністративне провадження №П/9901/33/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Гімона М.М., Желєзного І.В., Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Лупу Ю.Д.,
представника позивача Кравця Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №9901/33/19
за позовом ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2018 року №3948/0/15-18,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
16 січня 2019 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2018 року №3948/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі також - рішення ВРП від 18 грудня 2018 року №3948/0/15-18, оскаржуване рішення).
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Позивач вважає, що рішення ВРП від 18 грудня 2018 року №3948/0/15-18 про його звільнення з посади судді має бути скасоване, оскільки є незаконним. Свою позицію позивач обґрунтовує наступним.
1. Під час вирішення питання про звільнення позивача було порушено конвенційні права позивача, зокрема, щодо забезпечення права на участь в засіданні ВРП.
2. Під час розгляду питання про звільнення позивачу не було надано можливість розглядати дане питання неупередженим складом ВРП, оскільки під час вирішення інших питань ВРП вже висловила свою позицію щодо необхідності звільнення позивача, що не відповідає суб`єктивному критерію неупередженості та порушує конвенційні права позивача, зокрема, щодо забезпечення права на участь в засіданні, в праві належним чином скористатися професійною правничою допомогою та надати пояснення.
3. Посилання в оскаржуваному рішенні на інші рішення ВРП не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки навіть в тих рішеннях, на які є посилання, не має відповіді на всі аргументи позивача, а "спрощений" підхід до написання рішення особливо в питаннях звільнення позивача з посади законом не передбачено.
4. ВРП порушено визначений частиною одинадцятою статті 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" строк надання оскаржуваного рішення, що призвело до грубого порушення права позивача на отримання відомостей про себе.
ВРП у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 від 28 грудня 2019 року не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свою позицію відповідач обґрунтовує наступним.
1. Оскаржуване рішення ВРП від 18 грудня 2018 року №3948/0/15-18 ухвалено у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті), повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь в його ухваленні.
2. Оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
3. Доказів про наявність виключних підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення ВРП позивачем не надано.
ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
22 січня 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі №9901/33/19, зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву та призначив справу до розгляду в судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 18 лютого 2019 року на 16.00 год.
11 лютого 2019 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження в адміністративній справі №9901/33/19; аналогічне клопотання 12 лютого 2019 року надійшло і від представника позивача.
Зазначені клопотання було обґрунтовано тим, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2019 року в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкрито провадження №11-4сап19 за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 29 листопада 2018 року №3653/0/15-18 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року №2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
18 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду в судовому засіданні задоволено клопотання представників позивача та відповідача про зупинення провадження у справі №9901/33/19 до набранням законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у адміністративній справі №11-4сап19 за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 29 листопада 2018 року №3653/0/15-18 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2-18 року №2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
11 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання представника позивача - ОСОБА_2 про поновлення провадження у справі, в якому зазначалося, що 24 жовтня 2019 року у справі №11-4сап19 Великою Палатою Верховного Суду було винесено постанову, якою скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 29 листопада 2018 року №3653/0/15-18 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року №2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" задоволено, а оскаржене рішення ВРП скасовано. Зазначена постанова набрала законної сили з дати її прийняття, у зв`язку із чим представник позивача просив поновити провадження у справі №9901/33/19.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року клопотання представника позивача від 11 грудня 2019 року задоволено, провадження у справі №9901/33/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2018 року №3948/0/15-18 поновлено, справу призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання, призначене на 15 червня 2020 року представник відповідача не з`явився, однак надіслав до суду клопотання від 10 червня 2020 року, в якому просив розглянути справу без його участі.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив наступне.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 19 серпня 1997 року №856/97 призначений строком на п`ять років на посаду судді Києво- Святошинського районного суду Київської області. Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року №334-VІ обраний суддею безстроково.
2 лютого 2018 року до ВРП із Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшли скарги ПАТ "Укрсоцбанк", подані через адвокатів Тараненка А.І. та Ткачука О.В., на дії судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1, у яких зазначалося про істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі №369/10754/15-ц та постановлення ухвали суду від 5 жовтня 2015 року про забезпечення позову, що призвело до порушення права ПАТ "Укрсоцбанк" розпоряджатися належним йому нерухомим майном. У зв`язку із цим у скаргах ставилося питання про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 28 лютого 2018 року №650/3дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 .
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року №2247/Здп/15-18 суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
Зазначене рішення було оскаржено суддею ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя. За результатами розгляду скарги рішенням Вищої ради правосуддя від 29 листопада 2018 року №3653/0/15-18 рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року №2247/Здп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності залишено без змін.
30 листопада 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (вх. №10279/0/8-18) про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1
19 грудня 2018 року ВРП, розглянувши подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1, за результатами голосування прийняла рішення №3948/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
З рішення від 18 грудня 2018 року №3948/0/15-18 встановлено, що при його прийнятті ВРП керувалася пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, статтею 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
При цьому, судом встановлено, що рішення ВРП від 29 листопада 2018 року №3653/0/15-18 було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 24 жовтня 2019 року у справі №11-4сап19 задовольнила скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 29 листопада 2018 року №3653/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року №2247/3дп/15-18 та скасувала рішення ВРП від 29 листопада 2018 року №3653/0/15-18.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що справа №9901/33/19 взаємопов`язана зі справою №11-4сап19, і в цих справах беруть участь ті самі особи ( ОСОБА_1 та Вища рада правосуддя), а також те, що оскаржуване рішення у цій справі (від 18 грудня 2018 року №3948/0/15-18) прийняте на підставі рішення, яке було предметом спору у справі №11-4сап19 (від 11 липня 2018 року № 2247/Здп/15-18), то обставини встановлені в адміністративній справі №11-4сап19 не підлягають доказуванню у цій справі.
Зокрема, із рішення від 24 жовтня 2019 року у справі №11-4сап19 вбачається, що аналізуючи зміст рішення ВРП від 29 листопада 2018 року №3653/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 11 липня 2018 року №2247/3дп/15-18 та інші матеріали дисциплінарної справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що характер допущених суддею Волчком А.Я. процесуальних порушень не має ознак умисного порушення прав людини і основоположних свобод, які за своєю тяжкістю відповідали б порушенню присяги судді.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ВРП не встановила та з матеріалів справи не вбачається, що суддею ОСОБА_1 саме умисно при постановленні ухвали від 5 жовтня 2015 року про забезпечення позову було порушено норми процесуального права, а також те, що накладення арешту на майно ПАТ "Укрсоцбанк" суддею ОСОБА_1 було складовою частиною узгоджених дій судді та позивача.
Ураховуючи викладене та беручи до уваги те, що суддя ОСОБА_1 має стаж роботи понад 20 років, позитивно характеризується, за період роботи суддею до дисциплінарної відповідальності не притягувався, а також ураховуючи інформацію щодо показників його роботи, яка надана головою Києво-Святошинського районного суду Київської області та міститься в матеріалах дисциплінарної справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про невідповідність рішення ВРП від 29 листопада 2018 року №3653/0/15-18 критеріям обґрунтованості та пропорційності, що є підставою для його скасування.
V. ОЦІНКА СУДУ
Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.