ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №803/2152/15
адміністративне провадження №К/9901/27655/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Пліш М.А., Ільчишин Н.В.)
у справі № 803/2152/15 (№ 876/9949/15)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (після реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС) (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 14.08.2015 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції дійшов висновку що Товариством неправомірно включено суми ПДВ по податкових накладних, складених у січні-лютому 2015 року, до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.12.2015 року скасував постанову суду першої інстанції. Прийняв нову постанову, якою позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 року № 0000244200/9208.
Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариством правомірно сформовано податковий кредит березня 2015 року.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Податковий орган посилається на те, що в порушення норм закону Товариством включено до податкового кредиту березня 2015 року податкові накладні січня та лютого 2015 року.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство звертає увагу, що доводи касаційної скарги досліджені судом апеляційної інстанції та їм надана відповідна правова оцінка. Проте, в чому полягає порушення норм матеріального права податковий орган не зазначив. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 11.06.2015 року по 17.06.2015 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 19.06.2015 року №171/28-06-42/33273907.
Перевіркою встановлено:
- порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит березня 2015 року на суму ПДВ 1 220 366 грн;
- в результаті допущених порушень завищення суми бюджетного відшкодування, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 22 рядок 22.1) на 1 220 366 грн;
- перевіркою підтверджено відображену суму від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України (рядок 23.2 декларації) на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2015 року в розмірі 56 120 977 грн.
На підставі акта перевірки 06.07.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000244200/9208, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 1 220 366 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 610 183 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.