ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2020 року
Київ
справа №0840/3036/18
адміністративне провадження №К/9901/34659/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої - Блажівської Н.Є. (суддя-доповідач),
суддів: Шипуліної Т.М., Юрченко В.П.,
секретар судового засідання - Хлуд Т.Ю.,
за участі:
представників позивача - Погрібної С . О . , Сежченка Д.С.,
представника відповідача - Міщенко О.В.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС"
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС"
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
У 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" (далі також - позивач, ТОВ "МОНТАЖПРОМСЕРВІС") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі також - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 26 квітня 2018 року №0005861411, №0005871411.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказував, що відповідачем протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані рішення, оскільки висновки, викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП" та ТОВ "АВЕРС БУД ГРУП" на підставі договорів підряду на здійснення будівельних та інших робіт, не відповідають дійсним обставинам та ґрунтуються на фактах, що не мають підтвердження.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року позов задоволено.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на податкову інформацію від інших контролюючих органів про відсутність контрагентів позивача за їх місцем знаходження, відсутність руху активів, фізичних, технічних та технологічних можливостей не свідчить про безтоварність угод позивача з цими контрагентами. Водночас в межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року рішення суду першої інстанцій скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю у контрагентів позивача можливості фактичного здійснення господарських операцій з надання спірних послуг з огляду на чисельність працюючих (1 особа), а також відсутність будь-якого майна, основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення операцій, які відображено у актах прийняття виконаних робіт, або ж доказів їх залучення від третіх осіб. Крім того, судом апеляційної інстанції зауважено, що відповідно до судового рішення у кримінальній справі директором ТОВ "ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП" придбано вказаний суб`єкт господарювання з метою прикриття незаконної діяльності.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачем не надано.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП" за грудень 2016 року, ТОВ "АВЕРС БУД ГРУП" за листопад 2016 року та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг), в тому числі у наступних податкових періодах, Управлінням складено акт від 30 березня 2018 року №201/08-01-14-11/40153458, яким встановлено порушення: - пунктів 44.1, 44.2 статті 44 розділу, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 199607,00 грн.; - підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 221786,00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2016 року у сумі 51775,00 грн.; грудень 2016 року у сумі 170011,00 грн.
26 квітня 2018 року на підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0005861411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 277232,50 грн., з яких за основним платежем - 221786,00 грн., за штрафними санкціями - 55446,50 грн.; - №0005871411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 249508,75 грн., з яких за основним платежем - 199607,00 грн., за штрафними санкціями - 49901,75 грн.
Не погодившись з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі позивач вказує, що рішення суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки реальність господарських операцій між ТОВ "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими документами. Щодо наявності судового рішення у кримінальній справі щодо директора ТОВ "ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП", скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що воно ухвалено в підготовчому засіданні без допиту останнього, після проведення перевірки та здійснення спірних господарських операцій.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
За правилами пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БО 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318.
Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.