ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/2549/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019
у справі № 910/2549/18
за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України
до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
про стягнення 299 841,58 грн.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до господарського суду з позовом в інтересах Міністерства оборони України з підстав ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про стягнення з Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" 4 941 432,66 грн. неустойки у зв`язку з простроченням виконання ремонту 72 одиниць військової техніки за державним оборонним замовленням № 342/3/5/16/101 від 30.12.2016.
У липні 2019 року прокурор звернувся до суду з заявою про зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені до 283 018,18 грн., штрафу до 16 823,40 грн., посилаючись на те, що спір з приводу ремонту 60 одиниць військової техніки вирішений постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 у справі № 910/2874/18.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2019 у справі № 910/2549/18 (суддя Паламар П.І.) у позові заступника військового прокурора Західного регіону України відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 910/2549/18 (колегія суддів: Тищенко А.І. - головуючий, Грек Б.М., Чорногуз М.Г.) (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 04.02.2020) рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/2549/18 скасовано. Прийнято нове рішення. Позовні вимоги Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" про стягнення 299 841,58 грн. задоволено частково. Стягнуто з ДП "Львівський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 262 659,25 грн. пені, 16 823,40 грн. штрафу. Стягнуто з ДП "Львівський бронетанковий завод" на користь Військової прокуратури Західного регіону України 4 192,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 6 288,36 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Повернуто військовій прокуратурі Західного регіону України з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 71 342, 17 грн., сплачений платіжним дорученням № 143 від 02.03.2018, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи (а.с. 100 том 1). Видано наказ.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Львівський бронетанковий завод" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/2549/18.
Підставами для скасування оскаржуваної постанови заявник касаційної скарги зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки документам, які підтверджують ту обставину, що основною причиною невчасного виконання відповідачем зобов`язань за державним контрактом є поставка для проведення ремонту виробів, що не відповідають умовам укладеного сторонами контракту, що у свою чергу потребувало додаткового часу для її відновлення (у т.ч. закупівлі відсутніх або зламаних вузлів і деталей) або часу для отримання від замовника запасних частин у якості давальницької сировини взамін відсутніх або зламаних деталей або вузлів.
Крім того, на думку ДП "Львівський бронетанковий завод" суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення безпідставно не взяв до уваги такий доказ, як Сертифікат Львівської ТПП України № 8099 про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання у встановлений термін зобов`язань відповідача за Контрактом, проігнорувавши при цьому письмові пояснення ДП "Львівський бронетанковий завод" з цього приводу, зокрема, щодо відсутності на українському ринку необхідних для ремонту виробів запасних частин та деталей, виробником яких є Російська Федерація.
Заявник касаційної скарги також наголошує на необґрунтованості наданого прокурором розрахунку суми штрафних санкцій за порушення терміну виконання робіт, що підлягають стягненню з відповідача, у якому вказано терміни прострочення виконання зобов`язання на кожен виріб в залежності від заводського номеру виробу.
При цьому, зокрема, як зазначає відповідач, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що ні Календарним планом виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням, ні будь-яким іншим документом не встановлено термінів виконання робіт (надання послуг) щодо кожного конкретного виробу.
На переконання скаржника, неправильною є позиція апеляційного суду про те, що відповідач допустив прострочення не в конкретних виробах, а в їх кількості, що мали передаватись за конкретним етапом до певної дати, установленої Календарним планом, оскільки незрозуміло за яким принципом прокурор відніс кожен з 12 виробів до певного етапу виконання робіт.
Відповідач наголошує, що оскільки балансова вартість виробів є різною, а терміни здачі конкретних виробів (їх етапи) сторонами Контракту визначені не були, то розрахунок прокурора є безпідставним.
Разом з тим, ДП "Львівський бронетанковий завод" не погоджується також і з висновком апеляційного суду про наявність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом та зазначає, що прокурором не надано належних і допустимих доказів наявності обставин, з якими ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" пов`язує можливість прокурора здійснювати представництво інтересів держави в суді.
На думку відповідача, відсутність позову оборонного відомства, або відсутність відповіді на претензію позивача, не свідчить про неналежний захист ним (оборонним відомством) своїх інтересів.
Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/2549/18 за касаційною скаргою ДП "Львівський бронетанковий завод" визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), судді: Погребняк В.Я., Катеринчук Л.Й., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.02.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/2549/18 касаційну скаргу ДП "Львівський бронетанковий завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 залишено без руху.
У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/2549/18 за касаційною скаргою ДП "Львівський бронетанковий завод" визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), судді: Катеринчук Л.Й., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.03.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 910/2549/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Львівський бронетанковий завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 910/2549/18; призначено розгляд справи за касаційною скаргою ДП "Львівський бронетанковий завод" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Від заступника військового прокурора Західного регіону України до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 910/2549/18 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та ухвалена відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
ДП "Львівський бронетанковий завод" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з запереченням на відзив на касаційну скаргу та просило врахувати його під час розгляду справи та прийнятті рішення.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу та заперечення на відзив на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги заступника військового прокурора Західного регіону України, який звернувся до суду в інтересах Міністерства оборони України, про стягнення з ДП "Львівський бронетанковий завод" 4 941 432,66 грн. неустойки за порушення виконання зобов`язань за укладеним сторонами державним контрактом.
В обґрунтування позовних вимог заступник військового прокурора Західного регіону України посилався на те, що ДП "Львівський бронетанковий завод" (як виконавець) неналежним чином виконував перед Міністерством оборони України (як замовником) умови державного контракту № 342/3/5/16/101 від 30.12.2016 (далі - Контракт) щодо своєчасного виконання робіт з ремонту 72 одиниць військової техніки, у зв`язку з чим відповідачу на підставі п. 7.2 Контракту нараховано 4 6208 17,56 грн. пені та 320 615,10 грн. штрафу, які підлягають стягненню на користь Міністерства оборони України.
У процесі розгляду справи прокурор пояснив, що спір з приводу ремонту 60 одиниць військової техніки вирішений постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 у справі № 910/2874/18, у зв`язку з чим заявою № 05/2-393в від 11.07.2019 прокурор зменшив розмір заявлених до стягнення сум пені до 283 018,18 грн., штрафу до 16 823,40 грн., посилаючись на прострочення виконання відповідачем ремонту решти техніки, з яких: одного виробу - на 97 днів, одного - на 67 днів, трьох - на 18 днів, одного - на 13 днів, трьох - на 11 днів.
ДП "Львівський бронетанковий завод" у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на неможливість виконання зобов`язання внаслідок прострочення позивача.
Крім того, відповідач вказував на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів Міністерства оборони України.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності чітко визначених строків ремонту кожного виробу, а також прострочення позивача, виконання відповідачем свого обов`язку з ремонту виробів, переданих на підставі нарядів № 19/17/52 від 13.01.2017 та № 75/17/270 від 13.02.201, є належним та таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами Контракту.
Крім того, встановивши, що за нарядом № 134/17/54 від 17.03.2017 мало місце прострочення позивача (кредитора) на 177 календарних днів, місцевий суд дійшов висновку, що здійснення відповідачем ремонту із затримкою 90 та 92 дні також є належним виконанням своїх обов`язків.
При цьому, судом першої інстанції було відхилено як необґрунтовані заперечення відповідача щодо наявності передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом, посилаючись на те, що представництво прокурора в суді зумовлене порушенням інтересів держави, які полягають у забезпеченні виконання зобов`язання за спірним контрактом, посилення відповідальності за невиконання зобов`язання з ремонту військової техніки для потреб держави та ефективного використання бюджетних коштів.
Водночас, апеляційний суд, погодившись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звернення прокурора з позовом у даній справі, дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення ремонту не конкретних виробів, а їх кількості, що мали передаватись за конкретним етапом до певної дати, установленої Календарним планом.
Встановивши, що відповідач допустив прострочення строку повернення з ремонту по 7 виробам (за нарядом № 19/17/52 від 13.01.2017 та за нарядом 75/17/27 від 13.02.2017), керуючись ст.549 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо нарахування штрафних санкцій.
Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками місцевого та апеляційного судів, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2016 між Міністерством оборони України (замовником) та ДП "Львівський бронетанковий завод" (виконавцем) був укладений Контракт №342/3/5/16/101, за умовами п.1.1 якого (з урахуванням змін та доповнень) виконавець зобов`язаний надати замовнику послуги з регламентованого ремонту виробів за номенклатурою, етапами, в обсягах та у строки, які зазначені в Календарному плані виконання робіт (Додаток 1 до Контракту), а замовник зобов`язаний їх прийняти через Головне військове представництво Міністерства оборони України та вантажоодержувача і оплатити їх.
Відповідно до умов п. 3.1 Контракту, поставка виробів в ремонт до виконавця здійснюється представниками замовника не пізніше 20 робочих днів після укладення контракту (за письмовим погодженням замовника із виконавцем - не пізніше 10 діб до початку чергового етапу надання послуг, у кількості, що підлягає ремонту за зазначеним етапом). Приймання передавання передача виробів для проведення ремонту, їх отримання після проведення ремонту здійснюється у порядку, визначеному згідно вимог "Інструкції про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт", затвердженої наказом Міністра оборони України № 505 від 31 липня 2012 р., "Керівництвом з організації експлуатації бронетанкового озброєння та техніки у Збройних Силах України в мирний час, введеного в дію наказом Міністра оборони України № 665 від 25 грудня 2009 р. та оформлюється нарядом на ремонт та/або актом приймання передавання за участю представника військової частини (здавальника).
Судами встановлено, що у п. 4 Контракту сторони погодили, що строк виконання робіт у цілому та кожного етапу окремо визначається Календарним планом виконання робіт.
Як вбачається із матеріалів справи, Календарним планом виконання робіт (Додаток 1 до Контракту) передбачено, що виконавець зобов`язується поетапно надати замовнику послуги з регламентного ремонту виробів, а саме із зазначенням конкретних дат та кількості одиниць виробів переданих на ремонт по кожному етапу, а всього 72 одиниці.
Відповідно до ч.1 ст. 173, ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.