Рішення № 9901/59/20 від 15.06.2020 про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії

РІШЕННЯ

Іменем України

Київ

15 червня 2020 року

справа №9901/59/20

адміністративне провадження №П/9901/59/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу №9901/59/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, Вища рада правосуддя), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя №292/0/15-20 від 04 лютого 2020 року в частині закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку накладення дисциплінарного стягнення та зобов`язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року №188дп-19 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Вищої ради правосуддя №292/0/15-20 від 04 лютого 2020 року, в частині закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку накладення дисциплінарного стягнення, не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви з яких відповідач дійшов відповідних висновків про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, що згідно з пунктом 4 частини 1 та частини 3 статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" є підставою для скасування такого рішення та повторного розгляду скарги ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року №188дп-19.

Позивач зазначає, що відсутність аргументованих висновків в оскаржуваному рішенні Вищої ради правосуддя, відповідно до чинного законодавства України, свідчить про прийняття рішення однобоко, на підставі припущень, неперевіреної, недостовірної інформації з викривленим трактуванням фактичних обставин та фактично узаконює всі порушення допущенні заявником скарги, ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем не надано належної оцінки рішенню Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, щодо встановленого факту відсутності дисциплінарного проступку в діях позивача, попереднім чотирьом рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, якими відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження за аналогічними скаргами ОСОБА_2 факту заподіяння шкоди Державі в розмірі 870 000 гривень саме від дій ОСОБА_2, ставленню ОСОБА_1, як прокурора до виконання службових обов`язків, рівню його кваліфікації тощо.

Відповідач проти позову заперечує, зазначивши, що Вища рада правосуддя при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах повноважень і у спосіб передбачений чинним законодавством України, зокрема, положенням Конституції України та Закону України "Про Вищу раду правосуддя". Окрім того, відповідач зазначив, що оскаржуване рішення в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості.

Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року відкрито провадження у даній справі, після усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі цього ж суду від 12 березня 2020 року, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11.00 годину 27 квітня 2020 року. В подальшому судове засідання відкладено на 11.00 годину 18 травня 2020 року.

18 травня 2020 року під час судового засідання позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні 18 травня 2020 року колегія суддів, оголосила перерву у справі до 15 червня 2020 року.

Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомленні належним чином. В судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду цієї справи у судовому засіданні, Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 06 лютого 2019 року надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 про вчинення дисциплінарного проступку керівником Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1

Рішенням члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів ОСОБА_5 від 12 лютого 2019 року відкрито дисциплінарне провадження, зокрема, стосовно прокурора ОСОБА_1 .

Рішенням Комісії від 19 червня 2019 року закрито дисциплінарне провадження, зокрема, стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях прокурора ознак дисциплінарного проступку.

18 липня 2019 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року № 188дп-19 "Про закриття дисциплінарного провадження щодо керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 ".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 липня 2019 року доповідачем щодо поданої скарги ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року № 188дп-19 визначено члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_4 .

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04 лютого 2020 року рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2019 року №188дп-19 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 скасовано повністю. Ухвалено нове рішення, яким дисциплінарне провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 та керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 закрито у зв`язку із закінченням строку накладення дисциплінарного стягнення.

Під час розгляду скарги ОСОБА_2 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 . Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів та Вищою радою правосуддя встановлено наступне.

Слідчим відділом Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області) 19 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000092 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, за фактом використання підробленого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року № 1772 з метою реєстрації права власності на земельні ділянки.

У провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області також перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018041500000238 від 10 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок на території села Василівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Процесуальним керівником у зазначених кримінальних провадженнях був визначений прокурор Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_1

23 липня 2018 року постановами слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, та посіви сільськогосподарських культур (соняшнику), які знаходяться на вказаній земельній ділянці, визнано речовими доказами у кримінальних провадженнях внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000253 та №42018041500000092.

Постановою прокурора Новомовсковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Шаповаленко Я. матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12018040350001694, №42018041500000253 та №42018041500000238 об`єднано в одне провадження за №42018041500000238, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

12 вересня 2018 року слідчий СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Донченко І.В. звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням, погодженим прокурором ОСОБА_1, про накладення арешту на земельну ділянку 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га та посіви соняшнику, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42018041500000238.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року вказане клопотання задоволено та накладено арешт на речові докази: земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, та посіви соняшнику на вказаній земельній ділянці.

Постановляючи ухвалу від 17 вересня 2018 року, слідчим суддею зроблено висновок, що слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що згідно зі статтею 170 Кримінального процесуального кодексу України накладення арешту на виявлене майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, є необхідною умовою для забезпечення збереження речових доказів і у разі ненакладення арешту на вказане майно, можуть бути втрачені сліди кримінального правопорушення, що перешкодить кримінальному провадженню, оскільки тільки у випадку накладення арешту на майно, заборони його використання володільцем може бути виконане завдання щодо забезпечення збереження слідів кримінального правопорушення та для забезпечення проведення відповідних експертиз.

За результатами розгляду апеляційного перегляду, 19 жовтня 2018 року ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року скасовано з підстав невідповідності клопотання слідчого вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Зокрема, клопотання слідчого не містило відомостей, що з дня виявлення слідчим факту незаконного зайняття вказаної земельної ділянки з посівами соняшнику і до дня звернення з цим клопотанням до слідчого судді виникли обставини, які можуть призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження вказаного майна.

Крім того, клопотання слідчого не містило відомостей про розмір заподіяної шкоди у цьому кримінальному провадженні, кому саме вона спричинена і в чому виразилася.

Апеляційним судом в ухвалі зазначено, що у клопотанні слідчий просить накласти арешт на зазначене у ньому майно шляхом заборони розпорядження та користування ним. При цьому він не наводить належного обґрунтування, що така заборона призведе до наслідків, передбачених в частині другій статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що з 20 липня 2018 року на вказану земельну ділянку взагалі не накладався арешт з будь-якими обмеженнями або заборонами відповідно до частин першої, одинадцятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України.

У зв`язку з неналежним дотриманням слідчим суддею вимог статті 173 Кримінального процесуального кодексу України Дніпровський апеляційний суд 19 жовтня 2018 року постановив ухвалу про скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової про повернення клопотання слідчого СВ Новосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.

18 жовтня 2018 року, за день до апеляційного розгляду матеріалів щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42018041500000238, прокурор ОСОБА_1 подав до суду клопотання про накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 та посіви на ній як речового доказу у кримінальному провадженні №42018041500000092.

Вказане клопотання, як і рішення слідчого судді від 19 жовтня 2018 року про його задоволення, були аналогічні поданому слідчим СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області клопотанню до суду 12 вересня 2018 року та ухвалі слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року.

Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року під час апеляційного перегляду ухвали слідчого суді від 19 жовтня 2018 року встановлено невідповідність клопотання прокурора вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Зі змісту цієї ухвали вбачається, що апеляційним судом встановлені такі самі невідповідності клопотання про арешт вимогам Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні №42018041500000092 як і під час розгляду клопотання про арешт майна слідчого у кримінальному провадженні №42018041500000238.

Дніпровським апеляційним судом встановлено, що долучена до клопотання постанова про визнання речовими доказами містить виправлення, що є недопустимим та ставить під сумнів законність підстав для накладення арешту.

Апеляційним судом у вказаній ухвалі зауважено, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази з приводу того, кому на час складання клопотання прокурором належить спірна земельна ділянка.

Встановлені апеляційною інстанцією обставини стали підставою для скасування ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2018 року та постановлення нової, якою клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42018041500000092 повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.

Приймаючи оскаржуване рішення Вища рада правосуддя дійшла висновку, що прокурор ОСОБА_1, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях №42018041500000092 та №42018041500000238, всупереч вимогам статті 217 Кримінального процесуального кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються розслідування, вчинені однією особою, не об`єднав матеріали досудових розслідувань в одне провадження, використавши це за наявності накладеного арешту на одну і ту саму земельну ділянку в одному кримінальному провадженні, звернувся з аналогічним клопотанням в іншому кримінальному провадженні, фактично отримавши на день прийняття рішення апеляційним судом про скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на земельну ділянку нову ухвалу про накладення арешту, діяв всупереч нормам кримінального процесуального законодавства України. У результаті допущених прокурором ОСОБА_1 порушень норм Кримінального процесуального кодексу України були створені умови, які перешкодили своєчасно зібрати вирощений врожай соняшнику, що у подальшому призвело до його втрати. Вказане свідчить про допущення прокурором ОСОБА_1 неналежного виконання службових обов`язків, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог та протиправності рішення позивач наводить наступні аргументи.

Позивач звертає увагу на те, що у рішенні Вищої ради правосуддя не наведено жодної підстави, які б свідчили про порушення порядку збирання доказів чи обґрунтування клопотань про накладення арештів, а виключна констатація накладених арештів не може свідчити про їх незаконність і тим більше не свідчить про вчинення ОСОБА_1, як процесуальним керівником, дисциплінарного проступку шляхом погодження клопотань про арешт майна, які розглянуті і задоволенні слідчим суддею. ОСОБА_1 зазначає, що всі дії вчиненні ним в межах кримінальних проваджень №42018041500000092 та №42018041500000238 відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та були спрямовані виключно на унеможливлення відчуження майна і забезпечення подальшого відшкодування шкоди завданої державі.

Щодо висновків Вищої ради правосуддя стосовно не об`єднання двох кримінальних проваджень за наявності достатніх підстав, позивач зазначає, що на момент звернення до суду з клопотаннями про арешт майна, не було достатніх підстав вважати, що вказані кримінальні правопорушення вчиненні однією особою. Крім того, на думку ОСОБА_1, відповідачем не враховано виключну компетенцію прокурора приймати рішення про об`єднання кримінальних проваджень у разі необхідності. Окрім того, надаючи висновки щодо наявності підстав для об`єднання кримінальних проваджень на момент звернення до суду із клопотанням про арешт майна, Вища рада правосуддя вийшла за межі чинного законодавства та своїх повноважень.

Також позивач звертає увагу на тому, що відповідачем надано неправдиве твердження щодо дій прокурора, як процесуального керівника, всупереч нормам кримінального процесуального законодавства у зв`язку з накладенням арешту на одну і ту саму земельну ділянку в одному та іншому кримінальному провадженні, у зв`язку з тим, що вказане безпосередньо передбачено статтею 170 Кримінального процесуального кодексу України.

На думку позивача, Вища рада правосуддя проігнорувала вимоги законодавства України щодо того, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Узагальнюючи обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 зазначає, що не вбачається його вини у неналежному виконанні його службових обов`язків. Наявність вини є загальним принципом юридичної відповідальності у всіх галузях права, і будь-який виняток з нього має бути висловлений прямо і недвозначно, тобто безпосередньо закріплений в законі. Дії позивача, як процесуального керівника у кримінальному провадженні, були спрямовані на унеможливлення відчуження майна і забезпечення подальшого відшкодування шкоди завданої державі.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що не погоджується з його доводами, вважає їх необґрунтованими, а тому просить Суд залишити позов без задоволення з огляду на наступне.

Вища рада правосуддя зазначає, що законодавець в статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" чітко встановив підстави для оскарження та скасування рішення відповідача, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора. Враховуючи наявність повноважного складу Вищої ради правосуддя, належне повідомлення позивача про засідання на якому прийнято оскаржуване рішення, наявність в рішенні підстав та мотивів прийняття відповідного рішення, підстави для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя відсутні.

Також відповідач зазначає, що твердження ОСОБА_1 стосовно того, що Вищою радою правосуддя зроблені висновки за результатами довільного, однобокого, викривленого трактування фактичних обставин справи, без урахування усіх обставин справи, є безпідставними з огляду на те, що оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Відповідач наголошує на тому, що законодавством не встановлено вимог для рішень Вищої ради правосуддя щодо обов`язковості посилання на докази, які були дослідженні при його прийнятті. Безумовно, рішення має містити посилання на матеріали, які стали підставою для висновків відповідного органу, проте рівень їх деталізації має бути таким, щоб у достатній мірі не давати приводу ставити під сумнів його обґрунтованість. Оскаржуване рішення, на думку відповідача, в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості.

IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

................

Перейти до повного тексту