ПОСТАНОВА
Іменем України
09 червня 2020 року
Київ
справа №813/8133/14
касаційне провадження №К/9901/8354/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий" (далі - Підприємство) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2015 (суддя - Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді - Іщук Л.П., Сапіга В.П.) у справі за позовом Приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий" до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2014 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0000771702.
На обґрунтування позовних вимог Підприємство посилалося на те, що: упродовж усього періоду, який перевірявся, Підприємством здійснювалось перерахування податку на доходи з фізичних осіб, утриманого із нарахованої заробітної плати, у день виплати працівникам заробітної плати; Інспекцією не було зафіксовано жодного випадку сплати податку на доходи з фізичних осіб після випадку виплати працівникам заробітної плати; прострочка у виплаті задекларованих і, відповідно, узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб виникла лише у зв`язку із затримками у виплаті заробітної плати, що відповідає складу порушення, передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України, тоді як Інспекція неправомірно та безпідставно застосувала до Підприємства штрафні санкції на підставі статті 127 Податкового кодексу України; висновки Інспекції щодо надання Підприємством працівникам податкової соціальної пільги без відповідних заяв про самостійне обрання місця застосування такої пільги є безпідставними, оскільки вказані заяви надійшли до Підприємства від кожного з його працівників.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 02.02.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015, у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: матеріалами справи підтверджується, що у грудні 2011 року Підприємство видало директору Підприємства під звіт кошти у сумі 5892,50 грн. на оплату послуг за спожиту електроенергію, тоді як під час перевірки Інспекції не була надано підтверджуючих документів про оплату послуг на вказану суму, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 1039,85 грн.; при обчисленні податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати за 2011 рік та 1 квартал 2012 року Підприємством безпідставно надавалась податкова соціальна пільга працівникам без їх заяв про самостійне обрання місця застосування такої пільги, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 2960,91 грн.; норми статей 126, 127 Податкового кодексу України, які передбачають відповідальність за різні порушення вимого цього Кодексу, не є взаємовиключними, а є самостійними і незалежними одна від одної нормами, у зв`язку з чим Інспекція обґрунтовано скористалась своїм дискреційним правом та правомірно застосувала до Підприємства штрафні санкції у сумі 35396,88 грн., перелбачені статтею 127 Податкового кодексу України, за порушення ним вимог підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 цього Кодексу.
Підприємство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.08.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою і витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: прострочка у виплаті задекларованих і, відповідно, узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб виникла лише у зв`язку із затримками у виплаті заробітної плати, що відповідає складу порушення, передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України, тоді як Інспекція неправомірно та безпідставно застосувала до Підприємства штрафні санкції на підставі статті 127 Податкового кодексу України, оскільки обов`язковою складовою (елементом) об`єктивної сторони порушення, визначеного статтею 127 цього Кодексу, є сплата податку з доходів фізичних осіб податковим агентом після виплати доходу платнику податків, чого Інспекцією під час перевірки встановлено не було.
Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.06.2020 прийняв касаційну скаргу Підприємства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 09.06.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, результати якої оформлені актом від 05.09.2012 № 1144/22-10/32053949, за висновками якого Підприємством були порушені, зокрема, вимоги: пункту 31.1 статті 31, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 169.2.3 пункту 169.2 статті 169, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб за період з січня 2011 року по березень 2012 року включно на загальну суму 2960,91 грн.; пункту 164.5 статті 164, підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165, абзацу "б" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, абзацу "б" підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170, статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 19.09.2003 № 440 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та порядку складання вказаного звіту", що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб за грудень 2011 року на суму 1039,85 грн.; пункту 31.1 статті 31, пункту 57.1 статті 57, підпунктів168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб у періоді, що перевірявся, на загальну суму 73121,47 грн. (у тому числі: за лютий 2011 року - 9627,54 грн., за серпень 2011 року - 10766,36 грн., за січень 2012 року - 15428,21 грн., за лютий 2012 року - 19651,59 грн., за березень 2012 року - 17647,77 грн.).
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: у грудні 2011 року Підприємство видало під звіт кошти на оплату послуг за спожиту електроенергію у сумі 5892,50 грн. директору Підприємства згідно авансового звіту СЦ-0000667 від 07.12.2011, тоді як під час перевірки Підприємство не надало підтверджуючих документів про оплату послуг на вказану суму, у зв`язку з чим вказаний авансовий звіт вважається не відзвітованим, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 1039,85 грн; при обчисленні податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати за 2011 рік та 1 квартал 2012 року Підприємством безпідставно надавалась податкова соціальна пільга працівникам, прізвища, ім`я та по-батькові яких наведені на 132-134 аркушах акту перевірки, без їх заяв про самостійне обрання місця застосування такої пільги, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 2960,91 грн.; проведеною перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування Підприємством до бюджету податку з доходів фізичних осіб податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду: за липень 2011 року - 19106,26 грн., за серпень 2011 року - 14473,34 грн., за вересень 2011 року - 15063,79 грн., за жовтень 2011 року - 19200,79 грн., за листопад 2011 року - 19176,85 грн., за грудень 2011 року - 16932,60 грн., за січень 2012 року - 15428,21 грн., за лютий 2012 року - 16937,78 грн., згідно вимог Податкового кодексу України нарахований податок з доходів фізичних осіб та не перерахований в терміни вважається узгодженим податковим зобов`язанням, кредитове сальдо по податку з доходів фізичних осіб становить 73121,47 грн., у тому числі: за лютий 2011 року - 9627,54 грн., за серпень 2011 року - 10766,36 грн., за січень 2012 року - 15428,21 грн., за лютий 2012 року - 19651,59 грн., за березень 2012 року - 17647,77 грн.
На підставі висновків акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000771702 від 28.09.2012, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статіт 54, абзацами 1, 2 пункту 123.1 статті 123, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на 39397,64 грн., у тому числі: 4000,76 грн. - за основним платежем, 35396,88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Підприємства касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права під час встановлення правомірності прийнятого Інспекцією податкового повідомлення-рішення № 0000771702 від 28.09.2012 в частині застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 35396,88 грн., оскільки доводів щодо наявності підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення рішення в частині основного платежу касаційна скарга не містить.