ПОСТАНОВА
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа №826/18290/15
касаційні провадження №К/9901/26931/18
№К/9901/26933/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
за участю секретаря Жидецької В.В.
представника позивача - Тіняєвої В.А.
представника відповідача - Норця В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя - Губська О.А.; судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі № 826/18290/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2015 № 0000924201, від 01.07.2015 № 0000954201, від 01.07.2015 № 0000964201, від 01.07.2015 № 0000974201, від 01.07.2015 № 0001004201, від 01.07.2015 № 0001024201, від 01.07.2015 № 0001034201, від 01.07.2015 № 0001044201, від 01.07.2015 № 0001054201, від 01.07.2015 № 0001064201, від 01.07.2015 № 0001074201, від 01.07.2015 № 0001084201, від 01.07.2015 № 0001094201 та рішення від 01.07.2015 № 0000944201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.06.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0000924201, від 01.07.2015 № 0000954201, від 01.07.2015 № 0000964201 та рішення від 01.07.2015 № 0000944201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині адміністративного позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.10.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 скасував у частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0000974201. Позовні вимоги у цій частині задовольнив. Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0000974201. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" та Офіс великих платників податків ДФС оскаржили їх у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2020 зупинено касаційне провадження у справі № 826/18290/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Офісу великих платників податків ДФС у частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0001094201 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 1340/3510/18.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Мотивуючи свої вимоги, Публічне акціонерного товариства "Укртелеком" посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 50, 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
При цьому звертає увагу на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових актів у частині.
Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог Офіс великих платників податків ДФС посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 7, 8, 9, частини першої статті 10, частини першої статті 86, частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
Зокрема, наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не досліджено всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до прийняття незаконних рішень.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 12.06.2015 № 632/28-10-42-10/21560766.
За її наслідками Офіс великих платників податків ДФС дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 119.2 статті 119, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.5, підпунктів 138.8.1, 138.8.5 пункту 138.8, підпункту 138.10.6 пункту 138.10, пунктів 138.11, 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 140.1 статті 140, пункту 142.1 статті 142, пункту 150.1 статті 150, пункту 157.9 статті 157, підпункту 164.2.1 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 165.1.35 пункту 165.1 статті 165, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.5, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у звʼязку з:
- неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій із Приватним підприємством "Укрпостачання", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМФ "Траспосервіс-ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю ВТФ "Контех", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДНАФТОХІМБУД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Західбудтелеком", Приватним підприємством "Український професійний курʼєр", Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Електродизель", Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "Точмашдеталь", Товариством з обмеженою відповідальністю "РТК Трейд", Приватним підприємством "Укрпостачання", Приватним підприємством "Сігма-сервіс", Приватним підприємством "ТД Бастіон", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінформ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергранд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Український мейлінговий центр", Товариством з обмеженою відповідальністю "Краусберг Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Аутсорсинг Енд Менеджмент Телеком Юнікейшінс" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок;
- безпідставним віднесенням до складу витрат, що враховуються при визначенні обʼєкта оподаткування податком на прибуток, витрат на створення резерву сумнівної заборгованості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" за 2014 рік на суму 284773,30 грн.;
- завищенням витрат, що враховуються при визначенні обʼєкта оподаткування на загальну суму 2849605,00 грн. в частині перевищення собівартості реалізованих модемів над доходами, отриманими від їх реалізації;
- неврахуванням результатів планової виїзної документальної перевірки від 17.06.2011 № 432/42-10/21560766 в частині завищення відʼємного значення обʼєкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 на загальну суму 8144110,00 грн. в рядку 06.6 декларації за другий квартал 2011 року та нездійсненням відповідних коригувань щодо зменшення інших витрат у розмірі відʼємного значення обʼєкта оподаткування податком на прибуток попереднього звітного періоду на загальну суму 8144110,00 грн.;
- наявністю розбіжностей між сформованим податковим кредитом та податковими зобовʼязаннями субʼєктів господарювання, в індивідуальних податкових номерах яких допущено помилки, подвійним віднесенням до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 119843,78 грн., нездійсненням коригування сум операцій з придбання, які не надають право на формування податкового кредиту, неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, які не декларують податкові зобовʼязання з податку на додану вартість або не звітують до органів доходів і зборів за місцем реєстрації;
- безпідставним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 12825,83 грн. на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, місце реєстрації яких Автономна Республіка Крим та м. Сімферополь;
- ненарахуванням податкових зобовʼязань з податку на додану вартість за наслідками здійснення операції з постачання квитків та послуг, що є невідʼємною частиною квитка, без оплати фізичним особам (працівникам підприємства);
- завищенням відʼємного значення обʼєкта оподаткування, отриманого від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, (збитків) попередніх звітних періодів на загальну суму 224402314,00 грн.;
- використанням при визначенні суми земельного податку заниженої грошової оцінки землі згідно з витягом з технічної документації, у той час як довідкою Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 13.03.2013 № Ю-38110/2013 збільшено грошову оцінку земельної ділянки по вулиці Академіка Кржижановського, 8;
- безпідставним застосуванням при обчисленні податку на землю за земельну ділянку по вулиці Л. Толстого, 16/18, коефіцієнта земель історико-культурного призначення місцевого значення (1,5), в той час як ця земельна ділянка відноситься до історико-культурного призначення національного (загальнодержавного) значення;
- ненарахуванням при поданні уточнюючих декларацій, в яких самостійно виявлено факти заниження податкових зобовʼязань минулих податкових періодів, штрафу в розмірі три відсотки від такої суми недоплати;
- невключенням до загального оподатковуваного доходу працівників безоплатно виданих путівок на оздоровлення, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 157701,14 грн., а також порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 6, частини першої статті 7, частин пʼятої, сьомої, восьмої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0000924201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 157701,14 грн. за основним платежем та 106993,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
рішення від 01.07.2015 № 0000944201, згідно з яким застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 179874,05 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0000954201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на додану вартість у розмірі 2798416,00 грн. за основним платежем та 1399208,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0000964201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на прибуток у розмірі 3182766,00 грн. за основним платежем та 795692,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0000974201, згідно з яким зменшено суму відʼємного значення обʼєкта оподаткування податком на прибуток за 2013 - 2014 роки в розмірі 229797754,00 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 000104201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з плати за землю в розмірі 2,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0001024201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 972168,75 грн. за основним платежем та 244108,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0001034201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з плати за землю в розмірі 4,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0001044201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з плати за землю в розмірі 1,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0001054201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з плати за землю в розмірі 6,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0001064201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 61,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0001074201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання з плати за землю в розмірі 19,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0001084201, згідно з яким збільшено суму грошового зобовʼязання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 17145,22 грн. за основним платежем та 4453,06 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобовʼязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повʼязаних з визначенням обʼєктів оподаткування та/або податкових зобовʼязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повʼязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовʼязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення обʼєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звʼязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звʼязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення обʼєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обʼєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на обʼєктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень безпосередніх посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних субʼєктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Надаючи оцінку правомірності віднесення товариством до складу витрат, що враховуються при визначенні обʼєкта оподаткування податком на прибуток, витрат на створення резерву сумнівної заборгованості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" за 2014 рік у розмірі 284773,30 грн., суди встановили, що зазначена заборгованість виникла в жовтні 2011 року у звʼязку з невиконанням боржником умов договору від 01.12.2006 № 304 про надання послуг бізнес-мережі.
З метою стягнення суми заборгованості філія позивача в жовтні 2014 року звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.2015 провадження у справі № 909/1224/14 зупинено до повернення матеріалів кримінальної справи з Івано-Франківського МВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області.
Одночасно філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у бухгалтерському обліку нараховувався резерв сумнівної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" станом на 01.12.2014 у сумі 302 572,19 грн., у тому числі понад три роки - 284773,26 грн., від двох до трьох років - 17798,93 грн.
У грудні 2014 року філією віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні обʼєкта оподаткування податком на прибуток, витрати на створення резерву сумнівної заборгованості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" у сумі 284773,30 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначав, що відповідно до частини другої статті 264 Цивільного кодексу України предʼявлення позову призвело до переривання строку позовної давності, а відтак філія не мала права в грудні 2014 року відносити до складу витрат, що враховуються при визначенні обʼєкта оподаткування податком на прибуток, витрати на створення резерву сумнівної заборгованості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" за жовтень 2011 року в сумі 284773,30 грн.
Натомість судові інстанції, аналізуючи положення зазначеної норми Цивільного кодексу України, дійшли висновку про те, що подання позову до суду до одного боржника на весь обсяг вимог, як у спірній ситуації, не тягне за собою переривання строку позовної давності, що, в свою чергу, обумовлює помилковість доводів контролюючого органу про безпідставне віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні обʼєкта оподаткування, витрат на створення резерву сумнівної заборгованості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур".
Слід зазначити, що відповідно до підпункту "г" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобовʼязаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
За правилами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелюватись із субʼєктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення у справі "Фінікарідов проти Кіпру" від 20.12.2007).
Згідно з частиною другою статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі предʼявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Предʼявлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією повʼязується початок процесу у справі.
Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.
За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом предʼявлення позову може перериватись у разі звернення позивача до суду, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.
Відтак, тлумачення судовими інстанціями в цій справі положення частини другої статті 264 Цивільного кодексу України, що подання позову до суду до одного боржника на весь обсяг вимог не тягне за собою переривання строку позовної давності, є помилковим та таким, що здійснене без системного аналізу наведених норм процесуального права.
Отже, для правильного вирішення спору в цій частині суду слід належним чином дослідити та встановити дату переривання позовної давності в правовідносинах щодо стягнення філією позивача заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур", а також перевірити результат вирішення спору у справі № 909/1224/14 та, як наслідок, дійти обʼєктивного висновку про наявність у розглядуваної заборгованості статусу безнадійної.
Вирішуючи питання щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні обʼєкта оподаткування, на 2849605,00 грн. внаслідок перевищення собівартості реалізованих модемів над доходами, отриманими від їх реалізації, судовими інстанціями зʼясовано, що Кіровоградською філією товариства реалізовано модеми фізичним та юридичним особам на акційних умовах за 1,00 грн. з відповідним документальним оформленням такої реалізації.
В податковому обліку з податку на прибуток такі операції відображено в загальному порядку як продаж товару.
Контролюючий орган, мотивуючи свою позицію, зазначав, що витрати, понесені позивачем є більші, ніж доходи, отримані від реалізації вищезазначених модемів, у звʼязку із чим такі витрати не можуть включатись до складу витрат, що враховуються при визначенні обʼєкта оподаткування, оскільки не повʼязані з господарською діяльністю.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарською діяльністю є діяльність особи, що повʼязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обовʼязкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
В той же час, не обовʼязково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті обʼєктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Проте із визначеного в Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обовʼязково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Обґрунтовуючи наявність позитивного економічного результату, позивач акцентував увагу на тому, що кількість нових підключень до послуг Інтернет у 2013 році склала 6665, з них за відповідною акцією - 5252, у 2014 році - 5151, з них за акцією - 4266. За ці послуги нараховано 2045576,00 грн. у 2013 році та 1603754,00 грн. у 2014 році.
Зазначені показники свідчать про те, що завдяки привабливим акційним умовам Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" набуло певну кількість нових клієнтів та можливість отримувати додаткові фінансові надходження, що свідчить про господарський характер оспорюваних витрат.