Постанова
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 524/953/17
провадження № 61-43448св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В. (суддя-доповідач), | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю., | Олійник А. С., |
Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2018 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, придбаного за час спільного проживання.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 вересня 2011 року уклала шлюб із ОСОБА_2 . За час спільного проживання сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). На початку січня 2017 року сторони припинили шлюбні стосунки. Для придбання квартири, крім спільних коштів, вона надала особисті кошти у розмірі 22 000,00 дол. США, фактично на 2/3 квартири, що є її особистою власністю та поділу не підлягає. Фактично спільною власністю подружжя є 1/3 частини квартири, яка і підлягає поділу. Кошти на банківських рахунках, відкритих на ім`я відповідача, також є спільним майном подружжя та підлягають поділу.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати придбані за час спільного проживання однією сім`єю 1/3 частини квартири та грошові кошти на банківських рахунках спільним майном подружжя; визнати придбану за її особисті кошти за час спільного проживання однією сім`єю 2/3 частини квартири її приватною власністю; поділити майно, набуте ними за час спільного проживання, виділивши їй та визнавши за нею право власності на 1/6 частини квартири; 1/2 частини грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 у Публічному акціонерному товаристві "Альфа-Банк" та Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль"; відповідачу виділити 1/6 частини квартири, 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 у Публічному акціонерному товаристві "Альфа-Банк" та Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль".
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому зазначав, що квартира придбана ним за власні кошти і є його особистою власністю. Довідки про його доходи підтверджують те, що отриманий ним заробіток був достатнім для придбання у період шлюбу квартири. ОСОБА_1 не підтвердила належними доказами джерела отримання власних доходів під час шлюбу.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив суд визнати квартиру його особистою приватною власністю.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано квартиру об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини квартири за кожним. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 30 квітня 2018 року звернувся із апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2018 року залишено без руху та надано заявнику строк для усунення вказаних недоліків скарги, що не перевищує десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2018 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про продовження строку на усунення недоліків. Продовжено ОСОБА_2 строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2018 року, що не перевищує десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник у встановлені судом строки недоліків апеляційної скарги не усунув.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду Хопти С. Ф. від 04 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 04 грудня 2018 року у цій справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
26 грудня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.
На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У серпні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував час надходження поштового відправлення, що призвело до передчасного вирішення питання щодо усунення недоліків, визнання апеляційної скарги неподаної та повернення її заявнику.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню із таких підстав.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Частиною другої статті 357 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.