Постанова
іменем України
11 червня 2020 року
м. Київ
справа № 205/6986/16-к
провадження № 51-1217км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Афендулової М.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника Ільїна А.М. на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2018 року і вирок Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040690003197, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Жмеринки Вінницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2011 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено у вигляді тримання під вартою.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення із 3 серпня 2016 року до 10 квітня 2018 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат і долі речових доказів.
Дніпровський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалив новий вирок від 26 грудня 2018 року, яким призначив останньому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років, а в решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26 листопада 2015 року апеляційний суд зарахував ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 11 квітня по 26 грудня 2018 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 18 липня 2016 року з 14:45 до 18:20, перебуваючи у квартирі за місцем проживання ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 ), в ході раптово виниклого конфлікту з останнім, діючи з умислом на позбавлення життя ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин, завдав йому численні удари невстановленим тупим твердим предметом (предметами), зокрема, у ділянку голови, заподіявши тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Ільїн А.М. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що неповне з`ясування судом фактичних обставин справи через незадоволення клопотань сторони захисту про допит свідків перешкодило судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані рішення.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що цей суд не допитав свідків, про виклик яких просила сторона захисту, натомість показанням допитаних свідків дав неправильну оцінку та не врахував даних про їх особи. Внаслідок неповноти судового розгляду, як вважає засуджений, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а обвинувальний вирок ґрунтується на недопустимих доказах. Вважає, що стороні захисту не було надано можливості довести наявність зазначених порушень, відповідні клопотання щодо дослідження доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом були проігноровані, а його показання щодо непричетності до вчинення злочину так і не були спростовані. Крім того, засуджений стверджує, що з моменту його затримання не був залучений захисник, щодо нього застосовувалися недозволені методи та не надавалась медична допомога, в судах першої та апеляційної інстанцій не надано останнє слово.
У доповненні до касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 послався на доводи, що зводяться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, навів аргументи щодо відсутності у його діях складу злочину, за який його засуджено, та зазначив про недопустимість доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку. Просив скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Афендулова М.Г. просили задовольнити касаційні скарги на викладених у них підставах.
Прокурор Чабанюк Т.В. вважала оскаржувані судові рішення законними, а касаційні скарги - необґрунтованими.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) або невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Доводи у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника Ільїна А.М. про неузгодженість доказів, суперечливість у показаннях свідків, неповноту судового розгляду, надання переваги одним доказам над іншими тощо, зводяться до невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що з огляду на викладені вище положення закону не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.
Разом із цим, під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Ці висновки судів підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності для прийняття рішення.
Так, суд першої інстанції оцінив показання свідка ОСОБА_4, у присутності якої ОСОБА_1 в ході конфлікту з ОСОБА_5 застосував щодо останнього фізичне насильство; пояснення потерпілого ОСОБА_6, який бачив, що ОСОБА_1 стояв із сокирою в руках поруч із ОСОБА_2, який лежав на підлозі в будинку; показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які зазначили, що ОСОБА_1 18 липня 2016 року приблизно о 18:20 залишив домоволодіння ОСОБА_2 зі спортивною сумкою в руках.