Постанова
іменем України
11 червня 2020 року
м. Київ
справа № 572/1647/15-к
провадження № 51-5613км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
а також у режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_1,
представника потерпілого Семейка В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 1 лютого 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 8 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180200000994, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 1 лютого 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 45 050 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв`язку з їх недоведеністю.
Прийнято рішення щодо розподілу витрат на лікування потерпілого та на залучення експертів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 липня 2014 року приблизно о 20:00 керуючи автомобілем марки "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Першотравневій в с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області зі сторони вул. Набережної в напрямку нерегульованого перехрестя вулиць Першотравневої - Нової цього населеного пункту, перед початком виконання маневру повороту ліворуч з подальшим заїздом до вул. Нової, проявивши неуважність, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не надав дорогу мотоциклу марки "VIPER 150", без реєстраційного номерного знаку, номер рами НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку прямо, та раптово в безпосередній близькості виїхав на смугу його руху, де допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом, водій якого був позбавлений можливості його уникнути по незалежних від нього технічних причинах.
У результаті порушення ОСОБА_2 пунктів 1.5 та 10.5 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир зазначеного мотоцикла ОСОБА_1 отримав ряд тілесних ушкоджень, які в сукупності за критерієм тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 8 серпня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову (в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_1 ) та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи свою позицію зазначає про відсутність будь-яких доказів того, що потерпілий зазнав моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди. Крім цього, вважає, що частина позовних вимог потерпілого про стягнення матеріальної шкоди не підтверджена документально, на що не звернув уваги місцевий суд. Також зазначає, що при вирішенні цивільного позову суд не врахував положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Крім того, ОСОБА_2 вважає, що задовольняючи позовні вимоги потерпілого, суд мав зважити на його скрутне матеріальне становище. На думку засудженого, апеляційний суд залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення та всупереч вимогам статей 404, 419 КПК України не перевірив наведених в апеляційній скарзі доводів, не навів належних обґрунтувань прийнятого рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу засудженого представник потерпілого Семейко В.В . подав заперечення, в яких просить залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Під час касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_1 та його представник Семейко В.В. підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях.
Прокурор Чабанюк Т.В. висловила аналогічну позицію щодо відсутності підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та скасування судових рішень в частині вирішення цивільного позову.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, про порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цивільного позову в частині стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_1 суми відшкодування моральної та матеріальної шкоди є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, котра вчинила суспільно небезпечне діяння.
Крім того, ч. 5 зазначеної норми кримінального процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими зазначеним Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.