Постанова
Іменем України
11 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 621/1308/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/818/215/20
Провадження № 51 - 1437 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Матієк Т.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Браїла І.Г.,
засудженого ОСОБА_1 у режимі відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220300000417 від 09 грудня 2017 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комсомольське Зміївського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,
за ст. 296 ч. 4, ст. 289 ч. 2, ст. 345 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 22 березня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 22 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 296 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна;
- за ст. 345 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 7 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 з урахуванням ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 17 квітня 2019 року вказано рахувати з
26 серпня 2018 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання попереднє ув`язнення з 27 серпня 2018 року по 22 березня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь судового експерта ОСОБА_2 250 гривень процесуальних витрат за проведення товарознавчої експертизи та на користь судового експерта ОСОБА_3 250 гривень процесуальних витрат за проведення автотоварознавчої експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Так, 21 травня 2018 року приблизно о 17 годині 35 хвилин ОСОБА_1 на ділянці дороги за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Лиман, вул. Лермонтова, 29, в стані алкогольного сп`яніння, виражаючи явну неповагу до існуючих у суспільстві правил поведінки, демонструючи свою перевагу, діючи з особливою зухвалістю, маючи намір на заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_4, який спільно із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із застосуванням спеціалізованого автомобіля марки "Камаз" проводили бетонування підставки для сміттєвих баків, дав команду "фас" своєму собаці, який кинувся на потерпілого та ухопив зубами за ліву руку. Після цього ОСОБА_1, висловлюючись нецензурною лайкою, завдав один удар заздалегідь заготовленою металевою фомкою ОСОБА_4 в область лівого колінного суглобу, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
13 червня 2018 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, умисно завдав удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи інспектору СРПП № 3 Зміївського ВП ГУ НП в Харківській області - капітану поліції ОСОБА_12, який у складі групи реагування патрульної поліції прибув за повідомленням
ОСОБА_8 про побиття чоловіком, та, виконуючи свої службові обов`язки, у форменому одязі, намагався з`ясувати обставини сварки, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження.
23 серпня 2018 року приблизно о 14 годині ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні квартири за адресою:
АДРЕСА_3 , таємно викрав побутову електротехніку на загальну суму 15 397 гривень 83 копійки, заподіявши ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 26 серпня 2018 року приблизно 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 поблизу будинку № 88 (32 ) по вул. Сергія Закори в смт Слобожанське Зміївського району Харківської області із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, штовхнув ОСОБА_9 та вихопив ключі від замка запалювання автомобіля марки "Volkswagen Golf", державний номерний знак
НОМЕР_1 , після чого сів за кермо зазначеного автомобіля та поїхав у невідомому напрямку, незаконно заволодівши автомобілем, який належить ОСОБА_9, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому на суму 155 977 гривень 90 копійок.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 у частині призначення покарання змінено, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судові рішення щодо нього є незаконними та необґрунтованими, у вироку неправильно зазначено дані про наявність у нього непогашеної судимості. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає, що за ст. 289 ч. 2 КК України докази його винуватості відсутні, потерпілий надав йому дозвіл на керування транспортним засобом, фізичної сили він не застосував, значну шкоду не доведено, оскільки він повернув автомобіль без ушкоджень, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення експертизи із застосуванням поліграфу, за ст. 296 ч. 4 КК України сторона обвинувачення не забезпечила явку важливого свідка ОСОБА_10, а решта доказів на його думку є суперечливими. Звертає увагу на те, що при допиті потерпілого ОСОБА_9 судом першої інстанції порушено вимоги статей 352, 353 КПК України, оскільки потерпілого не було приведено до присяги. Указує на порушення права на захист, оскільки розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції відбувався без його захисника за призначенням ОСОБА_11, якій було відмовлено судом у припиненні безоплатної вторинної допомоги. Звертає увагу на безпідставне продовження строків тримання під вартою під час кримінального провадження в суді першої інстанції, що в свою чергу привело до значного погіршення його стану здоров`я та отримання 2-ї групи інвалідності. Не заперечуючи свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 345 ч. 2 та 185 ч. 1 КК України, вважає, що судом безпідставно відмовлено в закритті кримінального провадження в цій частині у зв`язку із примиренням з потерпілими та при призначенні покарання за цими нормами не враховано щире каяття як обставину, яка пом`якшує покарання. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції проігноровано його клопотання про відвід суді у зв`язку із його упередженістю та не надано достатньо часу для підготовки до виступу в судових дебатах. Вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не розглянув усіх доводів його апеляційної скарги.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків та таємному викраденні чужого майна, а також кваліфікація його дій в цій частині відповідно за ст. 345 ч. 2 КК та
ст. 185 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Суд першої інстанції в порядку та з дотриманням вимог глави 35 КПК України розглянув угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_1 . Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від
20 березня 2019 року на підставі ст. 474 ч. 7 КПК України обґрунтовано відмовлено у затвердженні зазначеної угоди з зазначенням підстав такого рішення.
Крім того, судом розглянуто клопотання захисту про виділення матеріалів кримінального провадження за ст. 345 ч. 2 КК України в окреме провадження та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з примиренням винного з потерпілим. Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від
20 березня 2019 року обґрунтовано відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання. Таке рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 46 КК України. Отже, доводи касаційної скарги засудженого в цій частині є безпідставними.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, що завдало значної матеріальної шкоди, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1, та на підтвердження його винуватості послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_1, який не заперечував, що керував автомобілем марки"Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1, належним ОСОБА_9 ; на показання потерпілого ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_1 із застуванням сили вихопив у нього ключі від його автомобіля та незаконно ним заволодів, дозволу на керування автомобілем він не давав; на данні, які містяться: у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24 вересня 2018 року; в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26 серпня 2018 року; в протоколі огляду місця події від 26 серпня 2018 року; в постанові про визнання предметів речовими доказами від 26 серпня 2018 року; на висновок автотоварознавчої експертизи від 17 вересня 2018 року № 78.2018 про вартість автомобіля "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1, яка становить 155 977 гривень 90 копійок.