Постанова
Іменем України
11 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 601/1378/19
Провадження № 51-1297 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019210120000212 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Кременець, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника Булави М.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вироки Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2019 року та Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі;
- ч. 1 ст. 135 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирішені питання про процесуальні витрати у провадженні.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2019 року на автомобіль марки "Ауді А4", реєстраційний номер НОМЕР_1 (литовська реєстрація), який належить ОСОБА_1 скасовано, автомобіль повернуто останньому.
Вироком Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року цей вирок в частині призначеного покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за:
-ч. 1 ст. 286 КК України 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік;
-ч. 1 ст. 135 КК України 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
У решті вирок Кременецького районного суду Тернопільської області залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому що він 25 травня 2019 року, приблизно о 14 годині, керуючи транспортним засобом з технічними несправностями по 246 км автомобільної дороги М19 "Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече" у Кременецькому районі в напрямку м. Кременец, порушив вимоги п.п. 2.3 "б", 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не врахував стан транспортного засобу, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого втратив контроль над керуванням автомобіля, з`їхав на ґрунтове узбіччя, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка рухалась по узбіччю у зустрічному напрямку. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
25 травня 2019 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1, рухаючись на 246 км+100м автомобільної дороги М19 "Доманове-Ковель- Чернівці- Теребляче" в напрямку м. Кременець, поблизу повороту на с. Сапанів Кременецького району Тернопільської області, достовірно знаючи, що внаслідок вчиненої ним дорожньо-транспортної пригоди, його діями були спричинені тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 та остання внаслідок удару автомобіля впала у кювет, у зв`язку з чим перебувала в безпорадному стані, оскільки внаслідок отриманих тілесних ушкоджень самостійно, без сторонньої допомоги була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, допомогу потерпілій не надав, хоча мав змогу її надати. ОСОБА_1, в порушення пункту 2.10 Правил дорожнього руху України, на місці пригоди не залишився, не надав первинної медичної допомоги потерпілій, не викликав карету "Швидкої медичної допомоги", не повідомив органи Національної поліції про ДТП, залишивши потерпілу ОСОБА_2 в дорожньому кюветі без допомоги і з місця пригоди зник.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог КПК України, неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує, що районним судом, при застосуванні ст. 70 КК України, йому призначено остаточне покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами, однак це покарання не призначалося до жодного із інкримінованих злочинів. Зазначає, що підготовче судове засідання проводилось незаконним складом суду, оскільки не встановлено особу прокурора. Повідомляє, що йому не було роз`яснено його права, в тому числі, і право на захист та, не вручений обвинувальний акт. Наголошує, що суд неналежно роз`яснив вимоги ст. 349 КПК України, а тому не мав права розглядати справу без дослідження всіх доказів, чим істотно порушив вимоги КПК України. Вважає, що апеляційним судом необґрунтовано призначено більш суворе покарання, так як потерпіла та її представник були згодні з вироком суду першої інстанції.
Захисник Булава М.А. ставить питання про зміну вироку апеляційного суду та призначення його підзахисному покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що виправлення та перевиховання підзахисного можливе без ізоляції від суспільства. Повідомляє, що ОСОБА_1 вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Зазначає, що обвинувачений намагався відшкодувати шкоду, однак потерпіла відмовлялася. Вказує, що ОСОБА_1 проживає з матір`ю, яка за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги. Вважає, що апеляційним судом призначено невиправдано суворе покарання.
Позиції учасників судового провадження
У надісланому клопотанні адвокат Сідоров В.М. в інтересах потерпілої ОСОБА_2 просить касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року - без зміни.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг засудженого та захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище засудженого.
Доводи засудженого про порушення права на захист, яке полягало у неврученні йому обвинувального акта безпідставні, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 12 липня 2019 року отримав копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, що підтверджується його розпискою (а.к.п. 13 том №1).
Твердження засудженого про порушення його права на захист через відсутність захисника у підготовчому судовому засіданні та неналежне роз`яснення прав мати захисника не відповідають дійсності, оскільки згідно журналу судового засідання та звукозапису від 05.08.2019 року у підготовчому судовому засіданні усім учасникам процесу, в тому числі і обвинуваченому, судом було належним чином роз`яснені їх права і обов`язки, зокрема і право мати захисника, на що обвинувачений повідомив, що просить розглядати справу без захисника.
В подальшому, в судовому засіданні 3 жовтня 2019 року, за клопотанням ОСОБА_1, судом було залучено захисника з Регіонального центру безоплатної вторинної правової допомоги у Тернопільській області, для здійснення захисту інтересів обвинуваченого.
Спростовуються матеріалами провадження твердження ОСОБА_1 про порушення його права на захист на попередньому судовому засіданні через не роз`яснення йому права на відвід, оскільки згідно журналу судового засідання та звукозапису від 05.08.2019 року, у цьому підготовчому судовому засіданні усім учасникам процесу, в тому числі і обвинуваченому, судом було належним чином роз`яснені їх права і обов`язки, зокрема і право відводу.
Посилання ОСОБА_1 на незаконний склад суду, до якого входив прокурор Денисюк А.О., який не мав повноважень підтримувати державне обвинувачення, не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 КПК України, сторонами кримінального провадження, крім інших, - з боку обвинувачення є слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, тобто прокурор - не входить до складу суду, а є стороною кримінального провадження.
Крім того, статтею 37 КПК України передбачено, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження (а.к.п. 1, 2, 9 том №1) убачається, що у даному кримінальному провадження було створену групу прокурорів, до якої, крім інших, входив перший заступник керівника Кременецької місцевої прокуратури Денисюк О.А., який крім іншого, затверджував обвинувальний акт у цьому кримінальному провадження та брав участь у розгляді справи.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.