Постанова
Іменем України
11 червня 2020 року
м. Київ
справа № 660/195/18
провадження № 51-360км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів: Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Костюка О. С.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Бурлая Д. В. на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015230200000612, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 19 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 289 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 289 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 289 КК - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК- на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому майна,
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він наприкінці травня 2015 року, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_2 на АДРЕСА_2, зловживаючи довірою її матері ОСОБА_3, з метою незаконного заволодіння легковим автомобілем ВАЗ-2106 (державний номерний знак НОМЕР_1 , червоного кольору, 1983 року випуску) повідомив їй завідомо неправдиву інформацію про те, що має намір купити зазначений автомобіль за кошти в розмірі 12 000 грн, які сплатить через 3-4 дні. У результаті цього ОСОБА_3, будучи введеною в оману, передала йому зазначений автомобіль вартістю 25 673, 48 грн, яким ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, 5 липня 2017 року ОСОБА_1 на АДРЕСА_3, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння належного ОСОБА_4 скутера Matrix"Viper" MX-50F(фіолетового кольору, 2005 року випуску) повідомив йому неправдиві відомості про те, що має намір купити для подальшого перепродажу зазначений скутер за кошти в розмірі 3000 грн, які сплатить у найближчі дні. Будучи веденим в оману, ОСОБА_4 передав йому зазначений скутер вартістю 5401,48 грн, яким ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
Також 12 липня 2017 року ОСОБА_1, перебуваючи за вищевказаною адресою, у такий же спосіб повторно незаконно заволодів належним ОСОБА_4 легковим автомобілем "Fiat 125" (державний номерний знак НОМЕР_2, червоного кольору, 1971 року випуску) вартістю 12 773,69 грн, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Надалі, одного з днів першої декади листопада 2017 року ОСОБА_1 на території домогосподарства ОСОБА_5 на АДРЕСА_4 повторно з метою незаконного заволодіння належним останній легковим автомобілем ВАЗ-2101 (державний номерний знак НОМЕР_3, блакитного кольору, 1972 року випуску) повідомив їй неправдиву інформацію про те, що має намір купити зазначений транспортний засіб за кошти в розмірі 10 000 грн, які сплатить до кінця листопада 2017 року. Будучи введеною в оману, ОСОБА_5 передала йому зазначений автомобіль вартістю 12 087,91 грн, яким ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 29 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Бурлай Д. В. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що рішення суду першої інстанції в частині засудження його підзахисного за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2 є незаконним, оскільки суд залишив поза увагою, що існує нескасована постанова прокурора про закриття кримінального провадження через відсутність події кримінального правопорушення, а тому, на його думку, повинен був відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрити кримінальне провадження за зазначеним епізодом. Крім того, стверджує, що апеляційний суд при перегляді вироку не зважив на допущені порушення, належно не перевірив доводів захисту, не дав на них вичерпних відповідей та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Також у поданій скарзі захисник зазначив про можливість здійснення касаційного розгляду без його участі.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, також порушує питання про скасування вироку та ухвали і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що суд необґрунтовано засудив його за епізодом щодо заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2, не врахувавши того факт, що він уже був засуджений за вказаним епізодом Нововоронцовським районним судом Херсонської області до штрафу, який сплатив у повному обсязі. Щодо епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4, то ОСОБА_1 вказує на те, що суд не з`ясував усіх обставин, не дав належної оцінки зібраним доказам за цим епізодом, а в частині його засудження за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_5 не звернув уваги на те, що він повністю повернув кошти останній, у зв`язку з чим ухвалив незаконний обвинувальний вирок. Оскільки суд апеляційної інстанції не усунув допущених порушень, вважає також незаконною і постановлену ухвалу.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Засуджений ОСОБА_1, який узяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримав подані касаційні скарги, просив їх задовольнити на підставах, указаних у них.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він не погоджується з встановленими судом фактичним обставинам кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірку на підставі статей 433, 438 КПК до повноважень Суду не віднесено.
Разом з тим у результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 289 КК, ґрунтується на зібраних у справі і безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказах, оцінених відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів суд обґрунтовано послався, у тому числі:
за епізодом заволодіння транспортним засобом (автомобілем ВАЗ-2106) ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 289 КК:
- на показання потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, які детально розповіли про обставини, за яких ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою заволодів належним ОСОБА_2 транспортним засобом, гроші за який не повернув;