Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 754/17783/15-к
провадження № 51-362 км 17
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю. Є.,
прокурора Костюка О. С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Мудрого А. М.,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Дуня Віталія Валерійовича на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 23 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 3 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100030011329, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2013 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2015 року пом`якшено покарання у виді позбавлення волі на 7 років, звільненого 14 лютого 2015 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 146, ч. 2 ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено: за ч. 1 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Строк відбування ОСОБА_1 покарання визначено рахувати з 12 жовтня 2015 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 12 жовтня 2015 року по 23 червня 2016 року включно, у співвідношенні один день попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишено тримання під вартою.
Вирішено питання процесуальних витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 3 квітня 2019 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 24 червня 2016 року по 6 вересня 2016 року включно, з 11 лютого 2018 року по 3 квітня 2019 року включно, у співвідношенні один день попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 17 вересня 2015 року близько 21 год 30 хв у квартирі АДРЕСА_2 незаконно позбавив волі потерпілу ОСОБА_2 та, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.153 КК, вчинив повторно зґвалтування, вступив з потерпілою в статеві зносини проти її волі із застосуванням до потерпілої ОСОБА_2 фізичного насильства, заподіявши останній фізичний біль і легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Дуня В. В. просять скасувати вирок Деснянського районного суду міста Києва від 23 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 3 квітня 2019 року, у зв`язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та правової оцінки обставин справи, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити.
Захисник та засуджений у поданих касаційних скаргах зазначають, що висновок експерта-психолога від 7 червня 2016 року №6012/16-61 є неналежним доказом. Вказують на порушення права засудженого на захист. Зазначають про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки докази винуватості засудженого відсутні, а в основу вироку покладено суперечливі показання потерпілої ОСОБА_2 .
Засуджений ОСОБА_1 зазначає про застосування до нього фізичного насильства працівниками поліції. Вважає, що суд першої інстанції не допитав свідків, а суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів та, що розгляд кримінального провадження щодо нього відбувався однобічно, упереджено, а суд першої інстанції не забезпечив розгляд справи судом присяжних.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Костюк О. С. вважає касаційні скарги захисника та засудженого необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні.
Захисник Мудрий А. М. просив касаційні скарги задовольнити.
Засуджений ОСОБА_1 обрав позицію мовчання та не висловлювати свої доводи.
Мотиви Суду
Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відтак касаційний суд позбавлений можливості здійснювати виклик експерта з метою здійснення його допиту як засобу оцінки його висновку.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.
З огляду на наведені норми процесуального права, виходячи з повноважень, суд касаційної інстанції не перевіряє повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінальної справи судом першої інстанції.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, не перевіряє висновків щодо фактичних обставин справи, а при здійсненні провадження виходить з обставин, установлених судом.
ОСОБА_1 засуджений за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК, незаконно позбавив волі потерпілу ОСОБА_2 і зґвалтував її за обставин, встановлених судом першої інстанції, повторно, що було предметом перевірки судом апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дані, що містяться в протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19 вересня 2015 року, висновку експерта № 2700 від 8 жовтня 2015 року, протоколі пред`явлення особи для впізнання, довідці за наслідками дослідження отриманої за дозволом про тимчасовий доступ до речей і документів оператора мобільного звязку " Астеліт ", протоколі проведення слідчого ескперименту від 10 грудня 2015 року.
При цьому суд першої інстанції не досліджував і не оцінював показання потерпілої, які вона давала на досудовому розслідуванні, що відповідає вимогам закону, та рапорти працівників поліції, оскільки ці документи стороною обвинувачення не надавалися в якості доказу суду. Потерпіла ОСОБА_2 була допитана судом першої інстанції про фактичні обставини, судом апеляційної інстанції допитана повторно.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю наведених у ньому доказів, яким суд першої інстанції за висновками суду апеляційної інстанції дав належну оцінку, з чим погоджується колегія суддів Верховного Суду.
Доводи щодо недозволених методів ведення досудового слідства щодо засудженого ОСОБА_1, є аналогічними доводам апеляційної скарги, що були предметом ретельної перевірки під час апеляційного перегляду. Апеляційний суд отримав відомості, відповідно до яких за результатами досудового розслідування слідчим прокуратури міста Києва кримінальне провадження, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000000560 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК щодо можливого перевищення працівниками Київського слідчого ізолятору своїх службових повноважень при конвоюванні та триманні ОСОБА_1 під вартою, а також можливого спричинення працівниками правоохоронних органів тілесних ушкоджень ОСОБА_1 29 липня 2016 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Кримінальне провадження, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100000001261 за заявами ОСОБА_5 щодо можливих протиправних дій працівників СІЗО, окремих співробітників Деснянського та Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в тому числі щодо можливого спричинення працівниками правоохоронних органів тілесних ушкоджень ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 397 КК 31 березня 2016 року також закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.