ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
справа № 149/1596/16-к
провадження № 51-5767км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Стороженка С. О., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
представника потерпілої Таксера В . З .,
потерпілої ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
захисника Паламарчука С. В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_3 та прокурора Кузьміна Сергія Владиславовича, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції
на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Качанівка Хмільницького району Вінницької області, працюючого трактористом - машиністом ТОВ "Астарта Київ" ВП "Війтовецьке", раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмільницького районного суду Вінницької області
від 23 березня 2017 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_3 моральну шкоду
у розмірі 20 000 грн, витрати на правову допомогу - 9 000 грн.
Вирішено питання щодо відшкодування судових витрат і долю речових доказів.
ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 17 жовтня 2015 року близько
06 год 00 хв, перебуваючи біля повороту в напрямку с. Терешпіль, поблизу автобусної зупинки, розташованої на вул. Леніна в с. Качанівка Хмільницького району Вінницької області, підійшов до ОСОБА_3, яка проходила поруч,
та, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на задоволення статевої пристрасті проти волі потерпілої, діючи умисно, з метою вчинення насильницького статевого акту, використовуючи фізичну силу, незважаючи
на активний фізичний опір потерпілої, затягнув її до автобусної зупинки. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 з метою подолання опору застосував до неї фізичне насильство, а коли потерпілій вдалося вирватись
і вона спробувала втекти, ОСОБА_4, наздогнавши її, підняв та відніс у бік від зупинки, де кинув на землю, стягнув з неї одяг та зґвалтував.
Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 06 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 було змінено.
ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК, та постановлено вважати його засудженим за цією статтею до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки
і покладенням відповідних обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Верховний Суд постановою від 10 липня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 квітня 2018 року щодо ОСОБА_4 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, внаслідок м`якості та у зв`язку з необхідністю посилення покарання.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 знову змінив.
Призначив ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 152 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК покарання у виді 2 років виправних робіт за місцем його роботи із відрахуванням у дохід держави 20 відсотків його заробітку щомісячно.
У решті оскаржуваний вирок суду залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі потерпіла, посилаючись на ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Потерпіла вважає, що всупереч вимогам статей 370, 419 КПК апеляційний суд не обґрунтував належним чином свого рішення про застосування ст. 69 КК під час призначення ОСОБА_4 покарання. На її думку, суд апеляційної інстанції не врахував повною мірою ступеня тяжкості вчиненого злочину і особу винуватого, безпідставно визнав пом`якшуючими обставинами щире каяття і добровільне відшкодування шкоди, завданої злочином, а тому неправомірно застосував до засудженого положення статті 69 КК, що призвело до призначення невиправдано м`якого покарання.
Крім того, з касаційною скаргою звернувся також прокурор Кузьмін С. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції. Вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Щодо порушень, допущених судом апеляційної інстанції, прокурор вказує, що суд необґрунтовано визнав обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4, добровільне відшкодування шкоди та щире каяття, а також не врахував особу засудженого, тим самим не вмотивував застосування
ст. 69 КК під час призначення ОСОБА_4 покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки. Крім того, апеляційним судом не враховано позиції потерпілої
ОСОБА_3 та її представника, які наполягали на залишенні вироку місцевого суду щодо ОСОБА_4 без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційні скарги потерпілої та прокурора. Просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Потерпіла ОСОБА_3 та її представник підтримали касаційні скарги
з викладених у них підстав.
Захисник Паламарчук С. В. та засуджений ОСОБА_4 заперечували щодо задоволення касаційних скарг потерпілої і прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, потерпілої та її представника, захисника і засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження
і доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що подані скарги належить задовольнити на таких підставах.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
Відповідно до ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з приписами ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.