Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
місто Київ
справа № 638/8041/17
провадження № 61-14854св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод залізничної техніки",
третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод залізничної техніки" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2017 року у складі судді Подус Г. С. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Бровченко І. О., Хорошевського О. М., Кружиліної О. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод залізничної техніки" (далі - ТОВ "ХЗЗТ") про зобов`язання вчинити певні дії.
Позов обґрунтовувався тим, що 22 червня 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському
(раніше - Дзержинському) районі м. Харкова (далі - УПФУ) з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою для такого звернення було те, що станом на 22 червня 2015 року загальний стаж роботи ОСОБА_1 за списком № 1 складав 37 років 4 місяці 5 днів з урахуванням строкової служби в армії і навчання у технікумі, а пільговий стаж - 8 років 1 місяць 19 днів, що давало йому право на оформлення і отримання пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1. УПФУ відмовило йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на відсутність у нього необхідного пільгового стажу, а також на відсутність довідки про підтвердження особливого характеру пільгової роботи, якою фактично цей стаж мав бути підтвердженим. ОСОБА_1 звертався до ТОВ "ХЗЗТ" з вимогою про надання необхідних довідок, однак відповідач йому відмовив із посиланням на те, що ОСОБА_1 ніколи не знаходився у трудових відносинах з ТОВ "ХЗЗТ"; документів, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_1 на 48 Центральному заводі залізничної техніки у період з 19 січня 2006 року до 18 квітня 2007 року ТОВ "ХЗЗТ" від інших юридичних осіб не отримувало. Враховуючи відсутність у розпорядженні відповідача будь-яких документів щодо роботи ОСОБА_1 на 48 Центральному заводі залізничної техніки у період з 19 січня 2006 року до 18 квітня 2007 року, ТОВ "ХЗЗТ" не має можливості надати довідку на підтвердження роботи ОСОБА_1 на 48 Центральному заводі залізничної техніки у період з 19 січня 2006 року до 18 квітня 2007 року.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, зазначив, що не перебував із позивачем у трудових відносинах.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року, позов задоволено. Зобов`язано відповідача надати ОСОБА_1 довідку на підтвердження його роботи: 1) у військовій частині 74218 у період 02 листопада 1985 року до 21 вересня 1992 року "плавильщиком металла и сплавов" 3 розряду з оплатою "сдельщика, занятого на вредных работах" (наказ про прийняття на роботу від 12 листопада 1985 року № 249, наказ про звільнення від 21 вересня 1992 року № 219); 2) у ДП 48 завод залізничної техніки у період з 19 січня 2006 року до 18 квітня 2007 року ковалем-штампувальником 2 розряду цеху № 1 (наказ про прийняття на роботу від 16 січня 2006 року №5, наказ про звільнення від 18 квітня 2007 року № 58); у яких необхідно зазначити відомості: 1) про сферу діяльності підприємства (Військова частина 74218), на якому ОСОБА_1 працював з 02 листопада 1985 року до 21 вересня 1992 року, про характер виконуваних ним робіт, тобто підтвердити особливий характер пільгової роботи, яку він виконував у цей період, та інформацію щодо його зайнятості повний робочий день з важкими умовами праці; 2) відомості про зайнятість ОСОБА_1 повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці під час роботи на ДП 48 завод залізничної техніки у період з 19 січня 2006 року до 18 квітня 2007 року ковалем штампувальником 2 розряду цеху № 1.
Суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що ТОВ "ХЗЗТ" є правонаступником
48 Центрального заводу залізничної техніки, відповідно, до нього перейшли права та обов`язки роботодавця. А отже, твердження відповідача, що ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з ТОВ "ХЗЗТ", є необґрунтованими, оскільки судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (справа № 820/1603/16) встановлені обставини перебування позивача у трудових відносинах з 48 Центральним заводом залізничної техніки, правонаступником якого є ТОВ "ХЗЗТ".
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ТОВ "ХЗЗТ", не погодившись із судовими рішеннями, у березні 2018 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з ТОВ "ХЗЗТ", а тому у розпорядженні ТОВ "ХЗЗТ" відсутні документи, які позивач просить надати. Відсутність довідок у відповідача підтверджується довідками архівних установ, однак суди не надали належної оцінки зазначеним довідкам.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості та безпідставності.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 червня 2015 року позивач звернувся до УПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
УПФУ відмовило йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на відсутність у нього необхідного пільгового стажу, а також на відсутність довідки про підтвердження особливого характеру пільгової роботи, якою фактично цей стаж мав бути підтвердженим.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2015 року у справі № 638/12996/15-а визнано нечинним рішення УПФУ про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії та зобов`язано відповідача зарахувати йому до пільгового стажу за списком № 1 період роботи з 02 листопада 1985 року до 21 серпня 1992 року з 19 січня 2006 року до 09 серпня 2006 року, з 10 серпня 2006 року до 18 квітня 2007 року на посаді коваля-штампувальника у військовій частині 74218 та у Державному підприємстві 48 завод залізничної техніки Держспецтрансслужби (військова частина Т-0800).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року апеляційну скаргу УПФУ залишено без задоволення, постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2015 року без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2016 року зазначені рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на те, що УПФУ правомірно вимагало уточнюючу довідку щодо умов праці
ОСОБА_1. ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою про надання необхідних довідок, про що свідчить його звернення від 08 квітня 2015 року, на яке отримано відповідь від 05 травня 2015 року № 05/05-1.
Листом від 05 травня 2015 року № 05/05-1 ТОВ "ХЗЗТ" повідомило ОСОБА_1 про те, що така особа, ОСОБА_1, ніколи не перебувала у трудових відносинах з ТОВ "ХЗЗТ"; документів, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_1 на 48 Центральному заводі залізничної техніки протягом періоду з 19 січня 2006 року до 18 квітня 2007 року, ТОВ "ХЗЗТ" від інших юридичних осіб не отримувало. Враховуючи відсутність у розпорядженні ТОВ "ХЗЗТ" будь-яких документів щодо роботи ОСОБА_1 на
48 Центральному заводі залізничної техніки у період з 19 січня 2006 року до 18 квітня 2007 року, відповідач не має можливості надати відповідну довідку на підтвердження роботи ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, має такі записи: 1. 12 квітня 1984 року прийнятий до військової частини № 74218 за направленням вантажником з правом керування електротранспортом, наказ від 09 квітня 1984 року № 77; … 17. 19 січня 2006 року прийнятий в 48 Центральний завод залізничної техніки (в/ч Т - 0800) ковалем - штампувальником 2 розряду цеху № 1 за строковим трудовим договором, з роботою в особливо шкідливих, особливо важких умовах праці, наказ від 16 січня 2006 року № 5.
В довідці Державного підприємства Міністерства оборони України 48 центральний завод залізничної техніки (військова частина А - 3463) від 14 травня 2003 року № 30/386 зазначається, що ОСОБА_1 дійсно працював на 48 Центральному заводі залізничної техніки
(військова частина А - 3463) плавильником металу та сплавів у шкідливих умовах з 02 листопада, наказ від 12 листопада 1985 року № 249, до 21 вересня, наказ від 21 вересня 1992 року № 219.
У довідці галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 26 березня 2015 року № 179/1/3417 зазначається, що ОСОБА_1 працював у військовій частині 74218: прийнятий на посаду вантажника з 12 квітня 1984 року (наказ від 09 квітня 1984 року № 77); переведений на посаду "резчик металла" з 24 грудня 1984 року (наказ від 21 грудня 1984 року № 293), переведений на посаду "переквалификант плавильщика" з 02 серпня 1985 року (наказ від 06 серпня 1985 року № 168); присвоєний 3 розряд "плавильщика металла и сплавов" з оплатою "сдельщика занятого на вредных работах" з 02 листопада 1985 року (наказ від 12 листопада 1985 року № 249), звільнений 21 вересня 1992 року (наказ від 21 вересня 1992 року № 219).