Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
м. Київ
справа № 753/2122/17
провадження № 61-44614св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Садівниче товариство "Південне" Дарницького району м. Києва,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року у складі судді Вовка Є. І. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г, Кулікової С. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Садівниче товариство "Південне" Дарницького району м. Києва (далі - СТ "Південне", Садівниче товариство), про скасування додатка до рішення Київської міської ради.
Позов обґрунтований тим, що пункт 14 додатка до рішення Київської міської ради від 27 квітня 2000 року № 105-18/826 "Про приватизацію земельних ділянок Садівничого товариства "Південне" Харківського району" щодо передання ОСОБА_2 земельної ділянки є незаконним, оскільки вона не була членом СТ "Південне", членської книжки не отримувала, членських внесків не сплачувала. Позивач є членом СТ "Південне" замість його батька, з 2014 року вважав, що він має право користування земельною ділянкою, яка була виділена його батькові для колективних садів. Відповідач не заперечував існування спірного пункту додатка до рішення Київської міської ради.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року, в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів, що на момент передання земельної ділянки він був членом СТ "Південне" Харківського району, водночас ОСОБА_2 була членом Садівничого товариства, і їй як члену товариства, було надано спірну земельну ділянку, а тому рішенням Київської міської ради від 27 квітня 2000 року № 105-18/826 не порушено права позивача на отримання цієї земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
19 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 13 квітня 2020 року № 994/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги доказ, який не був поданий до суду першої інстанції, без аргументації неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від ОСОБА_1 , чим порушив норми процесуального права.
Суд безпідставно взяв до уваги копію заяви ОСОБА_2 про передання їй у приватну власність земельної ділянки АДРЕСА_1 та копію довідки про те, що ОСОБА_2 дійсно є членом СТ "Південне" і користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 .
Суд не звернув уваги, що ОСОБА_2 не була членом СТ "Південне", членська книжка їй не видавалася, членських внесків вона не сплачувала, земельною ділянкою не користувалася.
Суд не взяв до уваги, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Згідно з відповіддю Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Головне управління Держземагентства у м. Києві 28 січня 2014 року повідомило, що до 01 січня 2013 року документи, що посвідчують право власності/користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 на території СТ "Південне" ОСОБА_2, не реєструвалися.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є членом СТ "Південне" згідно з рішенням загальних зборів членів садового товариства, протокол від 15 листопада 2014 року № 37 (а. с. 17).
Відповідно до листа СТ"Південне" від 27 липня 2014 року № 398 ОСОБА_3 з 1968 року до сьогоднікористується садовою ділянкою АДРЕСА_1, сплачує належні платежі за користування вказаною земельною ділянкою та обов`язкові платежі, передбачені статутом Садового товариства. На земельній ділянці № НОМЕР_1 є житлові приміщення та господарські будівлі, збудовані ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_1 (а. с. 16).
На момент передання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки 27 квітня 2000 року позивач не був членом СТ "Південне", оскільки він набув членства з 15 листопада 2014 року.
Батько позивача користувався садовою ділянкою АДРЕСА_1 з 1968 року, у приватну власність ця ділянка йому передана не була.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами судочинства, зокрема є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).